Чергове дивацтво нашого керівництва щодо обміну валюти з паспортом нагадало мені далекі вже часи, коли ані я сам, ані практично усі, кого я знав, в очі не бачили ані доларів, ані марок, ані фунтів зі стерлінгами. І ви знаєте — це було дуже добре. Бо наш тодішній всесоюзний рубль, він же карбованець, був твердий, мов розум Азарова. Усі точно знали, що на той рубль можна було купити, і не прокидалися щодня із страхом, що курс раптом зміниться. Не знали тоді, що таке той курс, і чудово без цього курсу обходились. Були, звісно, проблеми, куди без них. І головна проблема була та ж сама, що й тепер — хронічна нестача грошей. Зате було ясно, яких саме грошей, не те що тепер.
Чергове дивацтво нашого керівництва щодо обміну валюти з паспортом нагадало мені далекі вже часи, коли ані я сам, ані практично усі, кого я знав, в очі не бачили ані доларів, ані марок, ані фунтів зі стерлінгами. І ви знаєте — це було дуже добре. Бо наш тодішній всесоюзний рубль, він же карбованець, був твердий, мов розум Азарова. Усі точно знали, що на той рубль можна було купити, і не прокидалися щодня із страхом, що курс раптом зміниться. Не знали тоді, що таке той курс, і чудово без цього курсу обходились. Були, звісно, проблеми, куди без них. І головна проблема була та ж сама, що й тепер — хронічна нестача грошей. Зате було ясно, яких саме грошей, не те що тепер. Я оце сів за калькулятор і прикинув, скільки я дав заробити банкам та приватним міняйлам за останні п’ятнадцять років. Якщо врахувати, що курс за ці роки стрибав лише кілька разів, а зайвих грошей у мене ніколи не було, вийшло, що користуватися увесь цей час лише гривнями було б точно вигідніше і, напевно, спокійніше, ніж щораз бігати до пунктів обміну чи до міняйл. Ну це я про себе так. Я не про злиденних бабусь, які спочатку кажуть, що ходять голодні, бо не мають грошей, а згодом уточнюють, що гроші пропали чи то в Ощадбанку ще у Союзі, чи в якомусь трасті у дев’яності роки, чи ще де-небудь. Навіщо було при Союзі економити? Витрачати слід було гроші, купувати усе, що можна. І нічого б тоді не пропало. Кредити брати теж непогано. І виключно нашою валютою, яка точно не підскочить у ціні. Загалом же я точно упевнився, що чим більше по країні ходить валют, тим менш стабільне у цій країні життя. Спробуйте показати американцю банкноту у сто євро. Гарантую, що він не знатиме, що це таке. Француз, коли йому долар покажеш, спочатку подумає, а потім згадає, що десь у кіно такі гроші бачив. Хто не вірить, може спробувати пригадати свій досвід, а дехто з тих, хто читає ці рядки за кордоном, може сам у цьому пересвідчитися. То до чого це я? До того, що керівники наші хочуть зробити для нас краще. Щоб ми, подібно до американців, не знали інших грошей, ніж свої. І міняли валюту виключно перед поїздками за кордон. Що теж тепер не обов’язково, якщо маєш банкову картку. Добрий задум? Гадаю, що так. Чому ж робиться усе так неоковирно? Здається, що шукати якогось аж занадто хитрого задуму від Азарова чи Януковича з приводу наших стосунків з іноземною валютою не варто. Глибина можливого задуму цих поважних діячів яскраво написана на їхніх розумних обличчях. Причина, скоріше за все, в іншому. У тому, що ми остаточно втратили здатність довіряти хоч чому-небудь своєму. Ми не віримо нікому. Ані сусіду, ані колезі по роботі, ані другу дитинства, ані страховому агенту, ані начальнику і так далі. Можна цілий день продовжувати. Чому не віримо? Невідомо. Бо нічого особливо страшного нам більшість із названих людей ніби не заподіяла. Але ми все одно не віримо. Просто не віримо, і все. Грошам нашим і поготів. Думаємо, що інші гроші надійніші. Ніби ті гроші роблять не такі самі, як у нас. Не такі самі не зовні, а всередині. Ми досі гадаємо, що за кордоном десь люди не такі. І дарма. Люди усюди однакові. По усьому світу людям страшенно бракує грошей. І тому по усьому світу люди крутяться, як можуть. Різниця лише у тому, що одна частина людства при цьому бігає міняти валюту, а інша не бігає. Та, що не бігає, живе краще. Це факт. То може, і нам потроху припиняти оцю біганину? Подумайте над цим у вільний час, можна і з калькулятором.
