За останні двадцять місяців українці вже звикли до ворожих обстрілів їхніх міст і сіл ракетами та іншими пристроями. Звісно, якщо до цього можна звикнути взагалі. Але куди ти подінешся, якщо залишився тут і не виїхав у поки що більш безпечні країни? Так я думав донедавна, аж поки не збагнув, що аби не стати випадковою чи невипадковою жертвою ворожих бомбардувань, не конче треба їхати за кордон чи за океан. Місце, куди ніколи не втрапляють ворожі ракети, снаряди та інші речі, що вибухають, знаходиться у самому центрі нашої країни — поряд із Києвом. І це не вигадка!
Починаючи з лютого 2022 року, практично кожен киянин бачив або чув вибухи поряд із собою чи трохи далі. У мене немає у столиці жодного знайомого, кого згадані обстріли не торкнулись як не особисто, то опосередковано. Живуть ці люди у різних районах столичного мегаполіса або неподалік у приміських селах та селищах. Є лише одна місцевість, де знайомих у мене якось досі не завелося. Хоча я знаю багатьох із тих, хто там живе, але ми якось не спілкуємося. А як ти поспілкуєшся, якщо аби туди доїхати, слід проїхати кілька шлагбаумів із цілодобовою охороною, щоб опинитися в оточенні чотириметрових парканів, за якими стоять великі й дуже великі маєтки різних людей. Серед них колишні президенти і прем’єр-міністри, просто міністри та інші урядовці, депутати різних скликань, а також купа дуже каламутних осіб, які звуть себе бізнесменами. Не впевнений, що вони самі там тепер проживають — невтомні «розслідувачі», яких вони ж і наймають, регулярно показують цих людей у різних місцях планети. Але ми зараз не про планету, а про ту саму місцевість, де знаходиться житло нашої «еліти». Ви не повірите, але туди за майже два роки війни не залетіла жодна ракета, не вибухнув жоден безпілотник, не впали хоча б уламки того, чим вороги регулярно стріляють по Києву та його передмістях. Ну хоч би десь, ну хоч би щось! Нема такого — ворожа зброя завжди акуратно облітає згадану місцевість, аби принести смерть та розруху деінде. Думав, що, можливо, про це не повідомляють із не відомих нам, але відомих владі стратегічних міркувань. Але розпитавши багатьох, переконався — таки не стріляють по тих місцях вороги. Ніколи і нічим! Запитаєте чому? Міг би запропонувати одразу кільканадцять версій. Від наявності саме там найпотужнішого ППО, ще у мирний час натренованого збивати дрони занадто допитливих «розслідувачів», до бажання ворогів зберегти ці місця для себе після того, як… Ну, ви розумієте. Не буду розвивати ці та інші версії далі. Нехай тим місцям і надалі щастить уникати ворожих ракет. Може, згодом таким зачарованим місцем стане потроху вся Україна? Після перемоги так воно і буде, а поки що залишається заздрити тим, хто вже мешкає там, куди ніколи і нічого не влучає. А можна і не заздрити — чари тих місць можуть зникнути у будь-яку мить. Чи таки не можуть? Не знаю…