…Рівнянин Сергій Швець навчався у ЗОШ №28 і водночас — у музичній школі. Він любив грати на фортепіано, мріяв вивчитись грі на гітарі, любив танцювати. Юнак писав книгу про надзвичайні пригоди із життя своїх ровесників. Друзі кажуть, що він був душею компанії, а ще — людиною із загостреним почуттям справедливості. Юнак був віруючим, читав Біблію, ходив молитись у церкву.
…Рівнянин Сергій Швець навчався у ЗОШ №28 і водночас — у музичній школі. Він любив грати на фортепіано, мріяв вивчитись грі на гітарі, любив танцювати. Юнак писав книгу про надзвичайні пригоди із життя своїх ровесників. Друзі кажуть, що він був душею компанії, а ще — людиною із загостреним почуттям справедливості. Юнак був віруючим, читав Біблію, ходив молитись у церкву. У той вересневий вечір десятикласник вчив англійську мову. Сергій навіть телефон вимкнув, щоб його не відволікали дзвінками. А вранці, як завжди, пішов у школу вулицею Шухевича. Заняття мали розпочатись о восьмій. Про те, що Сергій не з’явився на заняття, батьки довідались увечері від його друзів. Близько 14-ї години юнак зателефонував одному з них та сказав, що перебуває у Луцьку. Іншому — телефонував після 17-ї години, і також сказав, що зараз у Луцьку. Товаришу видалося, що друг розмовляє таким тоном, ніби йому до скроні хтось приставив дуло пістолета. Сергій розмовляв якось дивно і не міг пояснити, чому знаходиться у Луцьку. Друзів чи знайомих там він не мав. Батько, якому друзі сповістили про дзвінки сина, негайно поїхав у Луцьк його шукати. І вже наступного ранку довідався, що син мертвий. Батька не пустили в морг, щоб побачив Сергія, лише сказали, що знайшли його мертвим під будинком на проспекті Соборності, 16, він, мовляв, випав з даху 9-го поверху. Офіційного впізнання тіла покійника з рідними ніхто не проводив. А коли В’ячеслав Йосипович забрав тіло сина додому, всі дивувались, що Сергій виглядав так, ніби просто заснув, а не помер від смертельного падіння з висоти. Всі речі Сергія, які віддала міліція, були чистими, на них не було крові, хоча їх ніхто й не віддавав у прання. А 14 грудня на офіційному сайті МВС України центр громадських зв’язків УМВС України у Волинській області оприлюднив інформацію про те, що Cергій «приїхав до Луцька, щоб накласти на себе руки»: «Школяр близько першої години ночі викинувся із даху дев’ятиповерхівки, що на проспекті Соборності, 14. Мешканці будинку кажуть, що вночі нічого не чули. Побачили хлопця перехожі близько сьомої години ранку». Насправді, як вдалося з’ясувати «РВ», причину загадкової смерті школяра досі не з’ясовано, вже третій місяць триває дослідча перевірка, яка більше нагадує тупцювання на місці, ніж бажання розкрити таємницю загибелі юнака. Вже достеменно відомо, що обидва дзвінки своїм друзям Сергій зробив не з Луцька, а з Рівного. Як і чому школяр потрапив у Луцьк, досі залишається загадкою. Батькам досі не показали матеріалів справи, ні протоколу огляду даху будинку, з якого, буцімто, випав їхній син. У самогубство Сергія не вірять ні його батьки, ні друзі та знайомі. Вони припускають, що хлопця вбили, не виключено, за те, що став небажаним свідком якогось злочину. — Ми просимо всіх рівнян, хто бачив чи знає, як і з ким Сергій провів свій останній день життя — 30 вересня у Рівному, чи володіє обставинами загибелі сина, телефонувати увечері та вихідні дні — 62-69-37, а в робочий час — 62-04-57 чи 63-61-63. Будемо дуже вдячні тим, хто відгукнеться на наше прохання, конфіденційність гарантуємо, — каже В’ячеслав Швець. У той день Сергій був у куртці чорного кольору із червоними лампасами на рукавах, з капюшоном, синіх широких джинсах, кросівках сіро-червоних, мав чорну в’язану шапочку. Зріст юнака — 165 см, худорлявий, мав русяве волосся.
