Рівнянка Ніна Горчаківська мала професію, далеку від мистецтва — спочатку працювала бухгалтером, пізніше — економістом. Пензель у руки взяла у 53 роки — намалювала картину, щоб прикрасити голі стіни у своєму будинку. А тепер мріє про власну велику виставку.
— Зі стін зняли килими, і вони стали порожніми, — пояснює пані Ніна. — Хотілося чимось заповнити простір. Поліграфічні картини мені не подобаються — вони неживі, не несуть енергетики. Було бажання дивитися на щось, написане фарбами, в що вкладено труд. Проте купувати картини чужих художників не хотіла. Картина завжди передає настрій і почуття того, хто малював. А звідки знати, з якими переживаннями сідав автор за свою роботу? Тому і вирішила малювати власні картини. Бажання малювати переросло в усвідомлення того, що потрібно вчитися, і у 53 роки я записалася у студію при Спілці художників. Навчав мене Сергій Руднєв. Після першого року навчання, влітку, написала п'ять картин: про море, лебедів, німецький чайний будиночок та жінку в абстракціоністському стилі. Проте ці картини першими у своєму житті жінка назвати не може. Перша робота пані Ніни довгі роки висіла у батьківському будинку. — Коли я навчалася у дев'ятому класі, мама попрохала мене вишити картину, таку, як у сусідки, — ділиться спогадами пані Ніна. — Вишивка була великою і так не хотілося за неї сідати. Тому в мене виникла ідея схитрувати — взяла акварельні фарби і вишиту картину намалювала. Потратила на це день. Мамі дуже сподобалася моя робота. Ми купили рамку для картини і повісили її на стіні. У залі вона була, доки батьки не повмирали. Вже і вицвіла, і потускніла, бо ж скла на картину ми не знайшли, але всім подобалася. Після цього я більше не малювала. У художній студії Ніна Горчаківська навчалася три роки, останній — вже будучи пенсіонеркою. Нині у доробку Ніни Горчаківської 18 картин. Усі вони різні. Художниця зізнається, що ще не знайшла тематику, на яку б їй хотілося писати постійно. Їй подобаються пейзажі Шишкіна, в яких усе вимальовано до максимального рівня точності. Картини пані Ніни теж складаються з тисячі маленьких деталей, які в сукупності створюють враження, що це виліплена картина. Так, полотна, де переважають жовті тони, можна легко переплутати з бурштиновими картинами. Деякі картини можна сплутати з фотографією. Проте більшість полотен пані Ніни все ж вводять в оптичну оману — змушують думати, що намальоване виходить за рамки картини. — Я не знаю, як мені це вдається, — розповідає пані Ніна. — Мій вчитель говорив, що я малюю неправильно, але виходить гарно. Тому він ніколи мою техніку не виправляв. В основному теми для картин, образи знаходжу або в Інтернеті, або у книжках — і вони переростають в моїй уяві у цілий сюжет з безліччю деталей. З натури не малюю — це потребує дуже багато часу, а я і так люблю все робити поступово, виважено. Якось мені захотілося намалювати захід сонця. Проте образу як не шукала, так і не знайшла. Довелося вигадувати самій. Тепер на картину "Надвечір'я" мені так і хочеться дивитися, вона заспокоює. Нині Ніна Горчаківська працює над літнім пейзажем — обіцяє картину, на якій оживе радісний відпочинок людей. Художниця своїх картин не дарує і не продає, хоч її про це вже просили. Розповідає, що малювати сідає лише тоді, коли є гарний настрій, і на кожну картину витрачає чимало енергії. — Особливо важко малювати ікони, — розповідає пані Ніна. — Коли працюєш, втоми не помічаєш, але якщо через кілька годин відриваєшся — сили вже немає. Я вже написала чотири ікони, малюю біблійні образи як картини. Усі вони — унікальні, яких не знайдеш у храмах. Наприклад, "Причастя Марії Магдалини" я ніде не бачила. Нам у спадок ще від прабабусі дісталася маленька іконка — листівка, на якій було зображено, як Ісус причащає Марію Магдалину. Вона була вставлена у рамочку. У нашій родині навчено ікони не викидати і не залишати, тому образок завжди був з нами. Проте він уже втратив свою красу, облізли фарби, потьмяніло зображення. Я вирішила дати цьому неканонічному образові друге життя. Ніна Горчаківська мріє про власну велику виставку, на якій би у всіх перехоплювало подих. Поки що натхнення на майбутні роботи шукає у мандрівках. Любить подорожувати з фотоапаратом в руках. Потім зі світлин відбирає деталі для картин, фантазуючи над фарбами. Окрім того, художниця планує написати пісню… Ірини Круг. Розповідає, що музика надихає її на роботу. У кожній пісні вона бачить певну феєрію, яку їй хочеться змалювати. На слова Ірини Круг пані Ніна хоче створити полотно з двома закоханими.
