Скоро тиждень як відчуваю неспокій. Життя змінилося після того, як ти з нього пішов! Як же було добре з тобою! Кожного ранку ти зустрічав мене своєю лагідною усмішкою, де б я не знаходився — твої високохудожні портрети були у місті повсюди!
Про тебе майже півроку говорила у Рівному кожна автобусна зупинка, кожна стіна, кожен паркан! Про твої добрі справи розповідали повсюди — у пресі, радіо, на телебаченні, в інтернеті! Усі ці шість місяців ми почувалися захищеними твоєю непохитною волею до позитивних змін! А ще ностальгія — лише у далекі часи рожевого дитинства я бачив у рідному місті таку шалену кількість портретів однієї й тої самої людини. Тоді це був Лєнін, який давно помер і якого ніхто не бачив. Тепер це був ти, якого можна було особисто побачити і навіть помацати. Послухати, щоправда, не вдавалося, але навіщо ті слова, коли за тебе говорили твої добрі справи! З кожним днем життя у місті ставало кращим — ми вірили, що ти припиниш незаконні забудови, прибереш сміття, покладеш асфальт, посадиш квіти! Здавалося, живи і радій світлому та безхмарному майбутньому! Але ти раптом зник! Ніхто вже не посміхається мені з вуличних білбордів, ніхто не обіцяє нового життя. Що сталося? Тебе не обрали міським головою? Ну і що? Хіба ти робив свої добрі справи лише заради влади з усім її брудом, брехнею та зловживаннями? Нехай у всьому цьому копирсається тепер твій конкурент! А ти продовжуй добрі справи! Не шкодуй на них чесно зароблених мільйонів! Слідкуй за владою, контролюй владу, критикуй владу! І нехай той Третяк лише спробує зробити щось не так — ми з тобою одразу поставимо його на місце! А може, ти нездоровий? Може, ота брудна передвиборча боротьба знесилила твою чисту душу? Одужуй швидше, Вікторе Шакірзян! І залишайся з нами!
