На рівненському сміттєвому полігоні у Бармаках полегшили життя тим, хто заробляє на зборі непотребу. Плівку, пластикові пляшки, макулатуру та склотару тепер можна здати одразу на місці — пункт прийому вторсировини облаштували на звалищі. Для заготівельників також поставили вагончики, де можна погрітися біля буржуйки та перевдягнутися. Пункт відкрився три тижні тому, працює щодня з 8-ї ранку до темряви.
— Тут майже 22 гектари землі і тонни непотребу. У жовтні ми підписали дворічну угоду з підприємцем, який заготовляє вторсировину. Він дбає про порядок і зі збирачами розраховується щодня. Для міста це також вигідно, бо це продовжує термін роботи полігона — залишиться більше місця на наступні роки. Адже збирачі самі сортують сміття, а підприємець вивозить його на переробку, — пояснює Ростислав Кралюк, директор КАТП-1728, яке обслуговує полігон.
Вагончики поставили при в'їзді на звалище: окремо для жінок та для чоловіків. Зо два десятки збирачів із Рівного та навколишніх сіл Бармаки і Малий Житин приходять на роботу вранці. Одні добираються маршрутками, інші велосипедами. До міста звідси не більше трьох кілометрів.
Майстер пункту Тетяна Невірковець приймає у збирачів товар. На вагончику висить прейскурант на сировину. Непотріб здають на вагу: найдорожче коштують жерстяні банки — по 4,5 гривні за кіло. Поліетиленову плівку беруть по 4 гривні, стретч-плівку по 3, кольорову — по півтори. За пластмасові ящики платять по 1,5 гривні за кіло, ПЕТ-пляшки та консервні банки ідуть по гривні і 10 копійок, а макулатура — по 70 копійок. Приносять і склотару — цілі пляшки приймають від 15 до 50 копійок за штуку, за білий склобій дають по 30 копійок за кілограм, за кольоровий — по 20 копійок.
— Ходять переважно одні й ті ж люди. Вони працюють цілий день, сортуючи зібране. Роботящий збирач за день заробляє 100-120 гривень, — розповідає Тетяна Невірковець.
Збирачі обов'язково одягають поверх курток яскраві жилети, що відбивають світло — щоб їх вчасно помітили водії сміттєвозів. Працюють у рукавичках, щоб не поранитися.
Рівняни Ігор та Віктор колись працювали у силових структурах. Тепер годують сім'ї за рахунок збору макулатури та пластмаси.
— Я колись був рятувальником, а Вітя — міліціонером. Працюю на звалищі всього 4-й день. Спершу було важкувато, спину не міг розігнути, руки боліли. Уже звик. Раніше було бридко порпатись у смітті. А тепер зрозумів, що гроші не пахнуть. До запаху на полігоні також швидко звикаєш, — зізнається Ігор.
— А я вже чотири роки збираю сміття, бо життя змусило. Тільки раніше сюди приїжджали інші скупники, вони завжди людей дурили — от мені досі 1000 гривень винні. Тягти 20-кілограмові мішки нам доводилося на своєму горбу по болоту. А цей пункт платить вчасно і чесно, — додає Віктор.
Анатолій Стратюк, приватний підприємець:
— Поки що уклали угоду на 2,5 року, а там побачимо, як воно буде. Не приймаємо тільки метал, бо я не маю на це ліцензії. Вся інша вторсировина йде на переробку: склобій — на склозаводи, макулатура згодиться на виготовлення туалетного паперу. Так само буде з пластиком та плівкою. Думаю, як поліпшити умови збирачам — можливо, організуємо їм гарячі обіди, а на літо ще зробимо душ.
