З початку цього року семеро мешканців Рівенщини звели рахунки з життям. Один раз пролунав постріл. В інших випадках востаннє натягнулася мотузка або пішли кола по воді.
Працівники рівенської «швидкої» статистики самогубств не ведуть. Власне, це не їх справа — медики констатують лише смертельний випадок, а вже правоохоронні органи кваліфікують подію і визначають, чи зі своєї волі людина позбулася життя. Тільки оціночно можна визначити портрет самогубця — це молода людина в депресивному стані або під впливом алкогольного дурману (одне другого не виключає, а навпаки, на жаль, «доповнює»), яка страждає від сімейних конфліктів або не може пережити нерозділеного кохання. Особливо «винахідливими» виявляються жінки. Вони труяться і медикаментами, і різноманітними токсичними речовинами — кислотами, лугами тощо, кидаються за прикладом толстовської героїні під поїзд, падають з висоти, намагаючись знайти фатальне «вирішення» своїх проблем. — Усі рівняни, що зробили спробу самогубства, обов’язково потрапляють до нас, — розповідає головний лікар обласного центру психічного здоров’я Ігор Миронюк.— Ми намагаємося надати їм необхідну допомогу. Іноді виявляється психологічна патологія, тоді зусиль наших психологів недостатньо і ми відправляємо хворих до спеціалізованих клінік. Проте людина, яка вирішила вкоротити собі віку, як правило, — не хвора. Вона перебуває у стані депресії. А починається все з малого. Постійні стреси, перевантаження, недостатнє та випадкове харчування, сімейні негаразди викликають астенію. На фоні астенії (виснаження) виникає депресія. Людина починає швидко втомлюватись, відчуває внутрішній дискомфорт — з’являються безпричинні головні болі. Настрій змінюється блискавично, емоції перехлюпують через край, найменша дрібниця ладна викликати море сліз. Усе. Здається, людина потрапила у глухий кут, вихід з якого вона бачить лише через самогубство. — Великі та постійні переживання викликають біль у серці, так званий кардіоневроз, — розповіла заступник головного лікаря обласної психіатричної лікарні в Острозі Катерина Мєсяцева.— Стан тривоги властивий, власне, усім людям; у тих, хто страждає неврозами, він просто виходить за межі здорового глузду. За словами пані Катерини, найбільш вразливими до неврозів є працівники психологічно тяжких професій — вчителі, бухгалтери, журналісти. Особливе занепокоєння у лікарів викликає сучасна молодь — деякі, не встигнувши ще досягнути свого психічного розвитку, вже пробують наркотики, вживають різноманітні таблетки, «нюхають» клей. У необхідності своєчасної допомоги таким людям говорять усі. Працюють психологи, телефони довіри. Та найбільше залежить від нас самих — оглянімося довкола, можливо, саме в цю мить нашої поради чи розради потребує близька і рідна нам людина, просто знайомий, які зупинилися за крок від непоправного вчинку. — Люди вже менше бояться психологів, розуміючи, що ми можемо їм допомогти, — впевнений Ігор Миронюк. — Іноді телефонують до нас, іноді родичі звертаються. У Центрі психічного здоров’я, наприклад, постійно працює черговий лікар, його телефон 22-12-45, а психологи обласного центру соціальної служби молоді щоночі вислухають вас за телефоном довіри 059.
