…Пані суддя прокинулась близько другої ночі від того, що у кімнаті було спекотно, отож відчинила двері на балкон, щоб впустити в кімнату прохолодне повітря. Оскільки квартира розташована на третьому поверсі, боятись нічних злодіїв не було підстав. А біля четвертої ночі почула на балконі якийсь шурхіт. Минуло кілька хвилин. Жінка вже почала дрімати, як зненацька відчула, що на балконі таки хтось є — на перилах сидів незнайомий чоловік. Вона встала, щоб зачинити двері, та не встигла. Чужинець вже ступив у кімнату. У руках він тримав ніж.
…Пані суддя прокинулась близько другої ночі від того, що у кімнаті було спекотно, отож відчинила двері на балкон, щоб впустити в кімнату прохолодне повітря. Оскільки квартира розташована на третьому поверсі, боятись нічних злодіїв не було підстав. А біля четвертої ночі почула на балконі якийсь шурхіт. Минуло кілька хвилин. Жінка вже почала дрімати, як зненацька відчула, що на балконі таки хтось є — на перилах сидів незнайомий чоловік. Вона встала, щоб зачинити двері, та не встигла. Чужинець вже ступив у кімнату. У руках він тримав ніж. Господиня спершу подумала, що це хтось з п’яних гостей втікає від сусідів з четвертого поверху, де могла бути бійка. Вона спробувала увімкнути світло, щоб ліпше роздивитись прибульця. Та почула загрозливе: «Назад!». Погрожуючи ножем, чоловік примусив її відійти у коридор та відчинити вхідні двері. Щойно це зробила, як у квартиру ступив ще один чоловік.. — Знаєш, хто ми? — запитали спільники в пані Алли. — Знаю, — відповіла. У Млинові, де пані Алла пропрацювала суддею в райсуді понад двадцять років, знала чи не всіх мешканців. Один з тих, хто з’явився зараз так зухвало в її квартирі, був зв’язківцем. І якось навіть у суд приходив ремонтувати телефони. Іншого — зустрічала в місті також не раз. — Пацани прийшли над тобою суд вершити, — заявили прибульці судді, лаючись. — Ти за що посадила Лисого на чотири роки?! Жінку почали бити: ногами, заточкою, ножем. — Гони цяцьки та гроші! — наказали їй. — Золото лежить у шухляді у меблевій стінці, а гроші — в сумці, — відповіла поранена, намагаючись піднятись з підлоги. Злочинці змусили її повзти до стінки. Прикрас було надто мало, і це їх розлютило — почали вимагати гроші. Забравши з гаманця 400 гривень, Олександр сказав дружку: — Давай, кінчай її! Пані Алла закричала, та Олександр, притиснувши до її обличчя подушку, змусив замовкнути. Сергій відповів дружку, що жінка вже «хрипить». Зібравши залишки сили, суддя почала гукати на допомогу сусідів. — Мені було вже однаково: або виживу, або вб’ють, — зізнається згодом поранена журналісту «РВ». Сусідка Світлана почула відчайдушні крики пані Алли і зателефонувала у міліцію та швидку допомогу. Коли прибігла в її квартиру, злочинці вже втекли. — Злочинці завдали судді 12 колото-різаних ран. Під час проведення оперативно-розшукових заходів млинівські оперативники затримали підозрюваних у Львові на Привокзальній площі. Одного — в магазині, іншого — на вулиці. Обидва й отямитись не встигли. Затримання відбулося настільки блискавично, що опір вони вчинити не встигли, — розповів начальник Млинівського РВ Анатолій Рощенюк. За фактом посягання на життя судді у зв’язку з її діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, було порушено кримінальну справу. В реанімацію жінка потрапила у стані середньої тяжкості, з психологічним стресом. Злочинці завдали їй поранення обличчя, шиї, передпліччя, рук та живота. — Якби я завчасно не прокинулась, вони б мене просто придушили подушкою. Хоча закон і гарантує захист суддів, та вони насправді залишаються абсолютно незахищеними, як, до речі, й ті, хто дає свідчення у судах, — сказала під час нашої зустрічі пані Алла. Хоча пані суддя і має право користуватись зброєю, та ним не скористалась. І про це зараз шкодує. Вона вдячна всім колегам, хто її підтримав у тяжку хвилину. Вироком Рівенського апеляційного суду, який днями пролунав, обох злочинців, які поранили суддю, засуджено до довічного позбавлення волі.
