Засуджений до довічного:

1647 0

Ми у соцмережах:

Засуджений до довічного:

Відсидівши два з половиною роки, 39-річний Ігор Безслізний зміг довести, що невинний. За це він розплатився волею, здоров’ям і успішним бізнесом — зараз колишній директор фірми працює звичайним слюсарем. Поламане життя, підірване здоров’я — ось що одержав житель Житомира за прагнення міліції й обласної прокуратури по-швидкому відзвітуватися в розкритті резонансного вбивства. А вся його провина в тому, що він вже був раніше засуджений. «Повісити» вбивство на колишнього ув’язненого виявилося простіше простого.

Заручник системи З Ігорем Безслізним ми зустрілися в Житомирі. Чоловік великої статури справляє враження спокійної і прямолінійної людини. Зараз Ігор працює слюсарем. Але ж до того, як сісти у в’язницю за несправедливим обвинуваченням, він сам наймав працівників на власну фірму. — Ми виготовляли траурні вінки для ритуальних агентств, — розповідає Ігор. — Заробіток був високий і стабільний, все йшло добре, поки не настав той фатальний день. У вересні 2005 року в Житомирі стався злочин, про який тоді написали всі українські газети. Володимира Сахневича — авторитетного підприємця, за деякими даними — керівника місцевого організованого злочинного угруповання, розстріляли в салоні власного автомобіля. Убивця цілився з близької відстані через бокове скло автомобіля. Володимир Сахневич помер на місці від чотирьох вогнепальних поранень. Один зі свідків бачила стрільця на місці злочину. І упізнала в ньому Ігоря Безслізного. Дарма Безслізний доводив, що в день убивства він був за багато кілометрів від Житомира — в Обухові на зустрічі з клієнтами. Його заарештували, почалося розслідування. Досі Ігорю не зрозуміло, чому працівники МВС, які проводили слідство, не опитали тих клієнтів, котрі могли підтвердити його алібі. Чому побудували доказ його провини на словах свідків, які впевнено говорили, що на місці злочину бачили саме Безслізного, при цьому плуталися в описі його зовнішності, зросту... Тоді жоден з житомирських адвокатів не взявся захищати Безслізного. На превелику силу його родині вдалося найняти київського адвоката. Спочатку столичний захисник начебто повів справу в правильному руслі і вказав суду на масу невідповідностей. Але потім адвокат раптово втратив запал. На суді він погодився з всіма обвинуваченнями і не намагався протестувати. Нині, як і тоді, Ігор вважає, що на адвоката натиснули. У підсумку Безслізного визнали винним у розстрілі і дали максимальний термін — довічне позбавлення волі. Для самого Ігоря і його родини це стало потрясінням. — Із суду я вийшла на ватяних ногах. Не могла повірити, що чоловіка посадили, — говорить дружина Ігоря Ольга. — Однак я вирішила боротися до кінця, доти, доки Ігоря не виправдають. Я так чоловіку і сказала: потерпи трохи і ти виберешся, головне — не втрачай надії!

Життя в наручниках Ігоря доставили в камеру для довічно ув’язнених житомирської ВТК №8. Саме тут утримують найнебезпечніших злочинців країни. Він згадує, що коли за ним захлопнулися двері камери, він немов прозрів: — Я відчув справжній жах, коли зрозумів, що решту своїх днів можу провести у цих чотирьох стінах. Враження було таке, начебто я стою на краю прірви і від наступного кроку залежить — упаду я вниз чи залишуся жити. Ігоря Безслізного посадили в двомісну камеру, що розташовувалася в підвалі в’язниці. У ній навіть улітку було жахливо холодно і сиро. Єдине, що вносило хоч якесь розмаїття у життя ув’язненого — прогулянка. Щоправда, всього на годину і не на свіжому повітрі, а в іншій камері, більшій і світлішій. Свобода пересування була зведена до мінімуму, спілкуватися із сусідами було заборонено, а з камери в камеру водили тільки в наручниках. За словами Безслізного, у в’язниці панувала гнітюча тиша, яку переривало виття — це голосив у своїй одиначці маніяк Анатолій Онопрієнко. З першого дня ув’язнення Безслізний вирішив зробити все, щоб звільнитися. Найнятий ним адвокат чомусь не з’являвся, і Ігор, озброївшись Кримінальним кодексом, став складати апеляцію. У ній чітко вказав всі липові докази. А в цей же час його дружина Ольга оббивала пороги прокуратури і правозахисних організацій, писала звернення з вимогою звільнити чоловіка. І ось настав день довгоочікуваного суду.

262 тисячі гривень за страждання — Переді мною розглядали справи ще двох ув’язнених, засуджених довічно. І обидва вироки Апеляційний суд залишив у силі, — згадує Ігор. — У той момент я був готовий до всього — нерви напружилися до межі. Отямився лише, коли суддя кілька разів назвала мене по імені. Величезним зусиллям волі я опанував себе. Суддя Житомирського апеляційного суду зачитала вирок: «Безслізного Ігора Валерійовича в здійсненні злочину визнати невинним і по суду виправдати». Його звільнили просто в залі суду. Важкою ціною дісталася Ігорю його свобода. Він поплатився за неї здоров’ям і благополуччям своїх близьких. За час ув’язнення померла, не витримавши переживань, мати. Дружина одержала нервовий зрив. Бізнес повністю прогорів. У його дітей однолітки тикали пальцями й обзивали кримінальниками. Сам Ігор і зараз не розуміє, чому цапом-відбувайлом правоохоронці обрали саме його. Спочатку думав, що підставили конкуренти за бізнесом. Але є й реальніша версія — звалити злочин на раніше засудженого завжди зручно. А Безслізний вже був звинувачений у вбивстві в 1998 році. Колишній чоловік його дружини забрав їхнього сина (Безслізний йому — вітчим) і відвіз у Москву. Його затримали, дитину відібрали. Тоді чоловік став погрожувати Ігорю. Вони зустрілися і вирішили поговорити «по-чоловічому». Зав’язалася бійка, в якій Ігор убив суперника. Одержав 8 років колонії, але через 6 років був помилуваний. ...Коли Ігоря Безслізного виправдали, він вирішив не мстити ані міліції, ані прокуратурі. Зате подав великий позов на відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Спочатку справа просувалася зі скрипом. У суді й прокуратурі тільки посміювалися, мовляв, більше десяти тисяч гривень Безслізному не бачити: ну помилилися, коли незаконно його посадили, і що з того? Засуджений же не вмер. Але незабаром Апеляційний суд Житомирської області ухвалив: виплатити 262 тисячі гривень за всі страждання, що переніс Ігор у в’язниці. На цьому можна було б закінчити сумну історію зі щасливим кінцем. Якби не одна маленька обставина: зараз, вже знаходячись на волі, Ігор Безслізний кожен свій крок контролює. Наприклад, зберігає всі чеки з магазинів, знімає на мобільний телефон місця, де буває, запам’ятовує похвилинно, з ким і коли розмовляв. Готує алібі на випадок, якщо його знову в чомусь звинуватять...

Коментар юриста Адвокат Володимир ГОРБОВИЙ: — Щоб збільшити показники з розкриття злочинів, працівники МВС і прокуратури часом зловживають своїм службовим становищем і порушують права людини. На жаль, доводити неправомірні дії правоохоронців, як правило, дуже важко. Подібні справи часто «помирають», не доходячи до суду, і винні залишаються непокараними.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також