Його неймовірна історія вражає.
- Починаючи з 1882 року, навчання у різних закладах, що діяли у будівлі ліцею, припинялося лише на період нацистської окупації. Без перебільшень, це приміщення – «жива» історія освіти на теренах нашого краю, - повідомляє Здолбунівська міська рада.
У різні часи в будівлі діяла класична гімназія, польська гімназія імені Адама Міцкевича, СШ № 5 станції Здолбуново Ковельської залізниці, СШ № 35 Львівської залізниці.
1882 рік. Урочисто відкрито перше в Здолбунові двокласне початкове училище. У ньому – чотири групи підготовчих і два класи основних (звідси, до слова, й назва училища).
1905 рік. Зведено новий типовий будинок училища, гуртожиток для приїжджих. Кількість учнів – близько 500. Тоді навчальний заклад міг пишатися своїми викладачами, 25 % з яких мали вищу освіту.
1910 рік. Двокласне училище перейменовано у Здолбунівське міське залізничне училище з підвищеною програмою навчання. Це була державна установа, яку утримувала Південно-Західна залізниця.
1917 рік. Рівненську гімназію № 3 перевели до Здолбунова. Тож міське залізничне училище перейменовано у класичну гімназію з терміном навчання 8 років.
1921 рік. Територія Заходу України відійшла до Польщі. Тоді гімназію та училище ліквідували, учителів звільнили. Гімназія стала польською – імені Адама Міцкевича, а чотирикласне училище – семирічною школою. Діяли вони аж до Другої світової.
1944 рік. З відбудовою міста після війни відновили й школу. Заклад з номером 5 був підпорядкований Ковельській залізниці.
1953 рік. З першого вересня школі станції Здолбуново Ковельської залізниці присвоєно номер 35.
1960 рік. У жовтні середня школа знову № 5 міста Здолбунів – під юрисдикцією Міністерства освіти УРСР.
1991 рік. Зі здобуттям незалежності школа № 5 діяла під юрисдикцією Міносвіти України.
19 липня 2022 року школа змінила назву на Здолбунівський ліцей №5 Здолбунівської міської ради Рівненської області.
Навчальний заклад випустив у світ вже багато поколінь своїх вихованців. Однак нинішнім ліцеїстам випало навчатися в особливі часи, коли повітряні тривоги та неспокій заважають спокійно здобувати знання.
Тому зараз всі – і учні, й колектив, прагнуть нарешті повернутися до стін рідного закладу й продовжити навчання під мирним небом держави, яка перемогла окупанта.
