Зелені окуляри чи чужі гени?

2436 0

Ми у соцмережах:

Зелені окуляри чи чужі гени?

Нова хвиля обговорень на тему генно-модифікованої їжі розпочалася, коли мало не на всіх продуктах з’явилися наклейки «Без ГМО». Особливо вражають покупців такі написи на мінеральній воді і горілці. Цікаво, що напису «Містить ГМО» ще ніхто так і не бачив, хоча, за даними експертів, приблизно третина продуктів в українських магазинах містить ці генно-модифіковані організми. Як же споживачеві розібратися в сумбурі всієї ГМО-інформації, що звалилася на його голову? У пошуках відповіді на це запитання «Відомості» звернулися до кандидата біологічних наук, винахідника Станіслава Савінського, який займається безпечними технологіями і продуктами. Його відповідь була дуже несподіваною.

Букви в каструлі Проблема генно-модифікованих організмів повністю надумана, впевнений Станіслав Савінський. За його словами, ГМО не представляють жодної небезпеки, оскільки «зникають» у каструлі або шлунку під дією високої температури або ферментів. «Це все одно, що приготувати і з’їсти страву з листка паперу з якимось текстом і боятися, що ця інформація у вигляді визначеної послідовності букв алфавіту може мати шкідливі наслідки», — популярно пояснив він необґрунтованість страхів. Навіть якщо модифіковані гени потраплять у кров людини (що малоймовірно), то чужорідна генна інформація буде знищена системою захисту організму. «Якби системи захисту від чужих генів не були ефективними, то і саме життя було б неможливим, — пояснює Станіслав Веніамінович. — Інакше всі види на планеті Земля давно б схрестилися і перетворилися на один, який пожер би сам себе».

Для кого страшилка? Але чому тоді всі бояться ГМО? Є кілька причин, пояснює Савінський. По-перше, загальна безграмотність населення і бажання вірити в страшні мутації. Мовляв, людям так жити цікавіше. А якщо проаналізувати, кому вигідно сьогодні так роздувати цю проблему, то можна вирахувати з десяток зацікавлених груп. На думку Станіслава Веніаміновича, у першу чергу це молекулярні генетики — вони підтримують цю страшилку з метою одержання державного фінансування і грантів на свої наукові вишукування. Гігантські корпорації, які виробляють гербіциди й інсектициди, теж зацікавлені лобіювати тему небезпеки ГМО — куди ж вони будуть дівати свою продукцію, якщо трансгенні рослини в ній вже не мають потреби. Але найбільше, на думку Савінського, зацікавлені виробники й імпортери харчових добавок і продуктів із синтетичними добавками. Саме їх найбільше влаштовує те, що через проблему ГМО, про яку всюди говорять, увага відвернена від їхньої індустрії.

Лікуємо зуби після гільйотини Проте сьогодні в країні розгорнулася серйозна кампанія проти ГМО, на яку уряд витрачає і ще готовий витратити чималі гроші. Тільки на додаткове обладнання лабораторій з різних джерел було виділено до 20 мільйонів гривень, говорить екс-міністр економіки України Богдан Данилишин. За його словами, сьогодні в Україні діє 28 лабораторій, де можна зробити аналіз сировини або продукту на вміст ГМО. Втім, учені, які недавно зібралися обсудити проблеми ГМО за круглим столом, впевнені, що таких лабораторій набагато менше, ніж декларує Данилишин. Та й перевірити всю продукцію на наявність або відсутність генно-модифікованих організмів нереально — на це знадобляться десятки років. Тому, мовляв, перевірка на ГМО повинна бути тільки вибірковою. Для чого витрачати такі величезні гроші на лабораторії, дивується і завідувач лабораторії спецпродуктів і епідеміології харчування Інституту гігієни і медичної екології ім. Марзеєва Віталій Корзун. Як приклад наводить Білорусь, де за минулий рік тільки 2,5% від усіх проб виявили ГМО. Але поки експерти сперечаються, досить чи не досить лабораторій і як потрібно перевіряти товари, світові вчені ще так і не довели шкідливого впливу на організм людини модифікованої продукції. А от шкода харчових добавок, нагадує Савінський, давно доведена. ”У порівнянні з тими проблемами, що виникають із забрудненням звичайних продуктів іншими інгредієнтами канцерогенного походження, проблематика ГМО трохи роздута. Просто сподобалася ця тема, і всі почали про неї говорити», — зауважує президент Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз «Тест» Валентин Безрукий. За його словами, ГМО — це потенційна зараза, але сьогодні є і реальна: у соняшниковій олії — бензапірен, а в соках, у тому числі й у дитячому харчуванні, виявляють гідроксиметилфурфурол. «Це канцерогенні речовини, небезпека яких давним-давно доведена, і немає потреби в додаткових дослідженнях. Разом з тим, ніхто їх не нормує законодавчо, і таке враження, що Міністерство охорони здоров’я вперше про це чує», — обурений експерт. Тому боротися з ГМО після того, як їмо стільки канцерогенів і Е-добавок, вважає Савінський, все одно, що лікувати зуби після гільйотини. Адже ті самі літери Е, що найчастіше стоять цілими рядами в складі продукту, означають природні сполуки і хімічні речовини, які самі по собі звичайно не вживаються в їжу. Їх додають для того, щоб продукти довше зберігалися, мали стійкий смак або кращий зовнішній вигляд. Це ті самі барвники, консерванти, антиокислювачі, загущувачі, емульгатори, підсилювачі смаку й аромату.

Солома з ароматом А що ж у такій ситуації робити покупцеві? Заплющувати очі на ГМО і шукати тільки ту їжу, що не містить Е-компонентів? Але ж вони зараз є майже в кожному продукті. «Мало того, і ГМО, і Е-добавки є сьогодні і будуть надалі — це пов’язано з дефіцитом продуктів на землі, адже людей більше, ніж їжі», — говорить Савінський. Що нам дають Е-добавки? «Це як зелені окуляри, куплені для коня селянином, який не міг його прогодувати. Кінь їв солому, думаючи, що це зелена трава», — наводить приклад Станіслав Веніамінович. Точно так вчиняють і з нами, споживачами, — згодовують «солому», присмачуючи її всілякими ароматами від «полуниці» до «червоної ікри», підфарбовуючи, підсолоджуючи. Розібратися в дев’яти класах Е-добавок важко і вченому, а споживачеві тим більше. Тому морочити собі голову і вичитувати, які «єшки» дозволено, а які заборонено, покупцеві не варто — все одно навряд чи розбереться. Савінський пропонує діяти простіше: звертати увагу на склад — чим він коротший, тим натуральніший продукт. «Адже чим більше добавок, тим більше ваших органів почуттів хочуть обдурити», — говорить він. Однак вчений попереджає: якщо будете слідувати цій рекомендації, то одержите менш смачну їжу, але зате кориснішу. Якби чужі гени мали вплив на організм людини, то найстрашнішим продуктом виявилася б чорна ікра. Але ніхто не боїться перетворитися на рибу, вживаючи ікру.

Чи потрібне нам маркування, якщо штраф всього 85 гривень? Думки експертів на запитання, чи потрібно на кожній упаковці продукту писати «Містить ГМО» або «Без ГМО», розходяться. Противники масового маркування аргументують свою позицію тим, що і додаткові етикетки, і вартість аналізів — це чималі витрати, що в кінцевому підсумку збільшить ціну продуктів. Єдине, у чому усі одностайні — маркувати варто лише ті продукти, які дійсно можуть містити ГМО. Для цього необхідно скласти конкретний список і не смішити споживача наклейками «Без ГМО», наприклад, на горілці. Адже ГМО, пояснюють вчені, можуть бути тільки в тих продуктах, що містять білок. Богдан Данилишин, наприклад, впевнений, що ми ще недооцінюємо небезпеки ГМО, тому кожен споживач повинен бути поінформований, який продукт він купує. Разом з тим, штраф за помилкову інформацію про ГМО становить сьогодні всього 85 гривень. А споживачу в цьому питанні захистити себе дуже складно, відзначає Валентин Безрукий. Наприклад, щоб досліджувати ковбасу на ГМО, необхідно звернутися в дві лабораторії. Аналізи будуть коштувати дуже дорого, та й навряд чи хоч якась лабораторія погодитися зробити їх для фізичної особи. Але навіть якщо наявність ГМО в продукті і вдасться довести, то чи зможе споживач відсудити хоча б якусь суму грошей у виробника? Навряд чи, кажуть юристи. Поки в нашій країні взагалі немає судової практики з цих питань.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також