Малий Житин — за кілька кілометрів від Рівного. Село, можна сказати, доволі перспективне, і охочих оселитися у ньому чимало. 85-річний Анатолій Довгий живе там чи не все життя, проте землю родина тільки десять років тому взялася приватизовувати. Допомагає старенькому батькові з документами син Василь, який живе у Великому Житині, проте досі отримати 17 соток землі у власність так і не вдалося.
Причина, втім, не бюрократична, а побутова. У родині — затяжний конфлікт. Сусідкою Анатолія Довгого є його донька. Хороші стосунки між родичами не склалися, тож землю та колись спільне подвір’я ділили у суді. А останні роки Анатолій та Василь Довгі намагалися змусити сусідку підписати документи про спільну межу та змістити дещо паркан.
.jpg)
— Скільки разів звертався до сільської влади: спершу до Великожитинської сільради, з минулого року — до Шпанівської ОТГ, до якої увійшло село, а лише недавно земельна комісія склала акт, що сестра безпідставно не погоджує межі земельної ділянки, — розповідає Василь Довгий. — Цього документа достатньо, аби сільська рада проголосувала за приватизацію. Проте голосів на сесії не вистачило: члени земельної комісії проголосували, а інші депутати — ні. Можливо, тому, що сестра — їхня колега. Я повторно написав заяву, але скільки триватиме це приниження? Батькові вже 85 років.
Шпанівський сільський голова Микола Столярчук зазначає, що депутати не голосують, очевидно, через те, що у самій родині конфлікт — не хочуть втручатися.
— Родині потрібно сідати і домовлятися — все залежить від них самих, — зазначив пан Столярчук. — А то вже втягують у цей конфлікт і мене, як голову, і депутатів. Але у кожному селі таке є — кайдашева сім’я.
Якщо депутати не голосують за земельні питання, примусити їх не може ніхто. Тож люди, які претендують на землю, можуть залишитися без неї через звичайну примху чи неуважність обранців, які не натиснули кнопку «за».
— Земельний кодекс передбачає, що під час розмежування земельної ділянки має бути погодження її меж суміжними землекористувачами, — роз’яснює адвокат Юрій Дремлюга. — Якщо хтось з особистих мотивів чи безпідставно відмовляється підписувати погодження, то можна звернутися або до суду, або до комісії сільради з вирішення земельних спорів. Комісія має виїхати на місце і зібрати зацікавлених осіб. Якщо такі за першим разом не з’явилися, комісія переносить зустріч на інший час, а вже за другим разом має право провести засідання без користувачів, якщо ті знову не з’являться, та скласти протокол, в якому висловить своє бачення ситуації. У більшості у протоколі пишуть, що громадянин такий-то через неприязні стосунки відмовляється погодити межі суміжних землекористувачів. Такий протокол подають на сесію, і депутати вже ухвалюють рішення про вирішення спору щодо меж земельної ділянки. Але якщо сесія не набирає потрібної кількості голосів чи відмовляє, то виходить юридичне замкнене коло. Змусити колегіальний орган ухвалити те чи інше рішення навіть у суді важко.
Алла САДОВНИК.
