Ви знову знаєте більше за мене. Я на цей момент знаю, що у Києві триває штурм Майдану, а Янукович оголосив наступний день днем жалоби за загиблими. Навмисне не пишу, за якими саме загиблими. По-перше, тому що мені бридко повторювати "указ президента". По-друге, тому що у центрі Києва тривають вуличні бої, які ведуть підлеглі того самого Януковича. І поки я пишу ці рядки, ще можуть загинути люди. Виходить, що Янукович оголосив жалобу 20 лютого наперед, так би мовити, авансом. А що? Чому не вшанувати пам'ять того, кого вбили учора, вб'ють сьогодні і вбиватимуть завтра? Просто під час "жалоби". Як на мене, саме цей неперевершений за цинізмом "указ" найбільш точно характеризує функціонування організму, який зве себе "президентом України". Не людського організму, а просто організму. Тому що у людського організму є хоча б мінімальний здоровий глузд. Коли ж я бачу цю товсту пику на екрані телевізора під прапором моєї країни, я не можу назвати цю потвору людиною.
Ви знову знаєте більше за мене. Я на цей момент знаю, що у Києві триває штурм Майдану, а Янукович оголосив наступний день днем жалоби за загиблими. Навмисне не пишу, за якими саме загиблими. По-перше, тому що мені бридко повторювати "указ президента". По-друге, тому що у центрі Києва тривають вуличні бої, які ведуть підлеглі того самого Януковича. І поки я пишу ці рядки, ще можуть загинути люди. Виходить, що Янукович оголосив жалобу 20 лютого наперед, так би мовити, авансом. А що? Чому не вшанувати пам'ять того, кого вбили учора, вб'ють сьогодні і вбиватимуть завтра? Просто під час "жалоби". Як на мене, саме цей неперевершений за цинізмом "указ" найбільш точно характеризує функціонування організму, який зве себе "президентом України". Не людського організму, а просто організму. Тому що у людського організму є хоча б мінімальний здоровий глузд. Коли ж я бачу цю товсту пику на екрані телевізора під прапором моєї країни, я не можу назвати цю потвору людиною. Запитаєте, як я можу, як я насмілююсь, як я не боюсь? А чого боятися, коли вчора скоти Януковича вбили Славка. Сталося так, що уперше мені про нього сказала його мама. Прийшла до київської газети, в якій я тоді співпрацював, і попросила взяти на роботу сина. Казала, що він хлопець талановитий, але трохи недисциплінований. Я взяв Славка на роботу, а потім його ще багато разів брали на роботу у постійно зникаючих та виникаючих столичних газетах. У вівторок його вбили. Я не здивуюсь, якщо згодом скажуть, що він убив себе сам. Так само як самі себе вбивали "екстремісти", які напали на мирний "Беркут". Чому не сказати? Вони скажуть все що завгодно. Та не повірять їм ті молоді і зовсім не молоді киянки, які у вівторок будували барикади, а потім потрапили під кийки та постріли звірів у погонах. Тому що вони знають, хто у нас звірі. Вони і більшість нормальних людей вже прокляли Януковича і його банду. Банду, яка, мов мисливці перед полюванням, вже рахує майбутню здобич. А оскільки здобиччю банди Януковича є живі люди, яких ця банда вбиває, то по них і жалобу можна оголосити заздалегідь. Здригається серце, коли бачиш, як старі й молоді кияни йдуть пішки за багато кілометрів, аби потрапити на Майдан і стати стіною навпроти убивць. І це нормально. Як сказав хтось розумний — йти на Майдан страшно, а не йти — ще страшніше. І я теж піду, оце лише допишу ще кілька рядків. І допишу ось про що. Цікаво мені, як почуваються у ці дні ті наші землячки, які вступали до "партії убивць" заради посад та грошей? Як вам, хлопці, не гикається? Чи у вас сором відняло одночасно з отриманням партквитка тої партії? Окремі ваші однопартійці вже не витримали і пішли. А ви, гадаю, витримаєте. І викинете партквитки в унітаз лише тоді, коли Януковича таки повалять. Якщо ж не повалять… Що буде тоді? Так він вже ж усім пояснив, оголосивши жалобу. Він думає, що це жалоба за усіма нами, за нашими честю і гідністю, за нашим добробутом, за нашим здоров'ям, за нашою свободою, і врешті за нашим життям. Ну що, жалоба так жалоба. За нами так за нами. Якщо ж вийде, що не за нами, то вже вибачайте, хлопці. tag:майдан
