У міліцію зателефонували люди, які торгують у підземному торговому центрі в Рівному, і розповіли, що у переході жебрає молода жінка з малесенькою дитиною на руках. Надворі, мовляв, сильний мороз, дитина може застудитися. Міліціонери разом з представниками служби у справах неповнолітніх немовля у жінки відібрали і відвезли в лікарню. Маляті від народження було усього два тижні, воно було виснажене від недостатнього харчування, а загалом дитина здорова і через сильний мороз не застудилася.
На подив у матері, яка не має постійного місця проживання, при собі був паспорт, в якому значилося, що вона є мешканкою Сарн, та довідки одного з рівненських медзакладів, в якому жінка народжувала дитину. В пологовому будинку паспорт вона не пред’являла, тож усі записи зробили з її слів. Так само, під її ж «чесне слово», жінку виписали додому. Але потрапила вона з дитиною на вулицю. Розповідає начальник служби у справах неповнолітніх Рівненського міськвиконкому Андрій Міщеня: — Маля протягом місяця перебувало в лікарні, почувається добре і меддопомоги вже не потребує. Ми хочемо дати шанс матері виховувати дитину і не позбавляти її цього права, адже вона й сама сирота, вихованка Чудельської школи-інтернату. Утім, ще навчаючись, дівчина втікала з інтернату, жебракувала. Усе ж ми зробили всі документи на передачу маляти до Будинку дитини на тимчасове державне утримання на півроку, хлопчика 20 січня переведено до Будинку дитини, йому зараз два місяці. Мати щодня приходила до лікарні й до нас, у службу, приносила дитині підгузки. За умовами договору, вона зобов’язана провідувати дитину в Будинку дитини. Ми триматимемо це питання на контролі разом з адміністрацією Будинку дитини. Якщо не буде відвідувати дитину протягом тривалого часу без поважних причин — направимо позов до суду про позбавлення її батьківських прав. Маємо інформацію, що вона далі жебракує, вже сама, просить гроші на лікування дитини. Ми пропонували їй соціальне житло та допомогу в працевлаштуванні, давали направлення в обласний центр соціально-психологічної реабілітації, що на вул. Дубенській, 71. Вона відмовилась від допомоги. Також ми направили лист у міській центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо встановлення соціального супроводу, але це знову-таки лише за її бажанням. Отже, дитину ми влаштуємо, а як буде далі з мамою — поки що невідомо. Для жінок, які народили дітей і не мають куди з ними йти — неповнолітні, незаміжні, від яких, можливо, відвернулася родина — у Херсоні відкрився притулок, де вони можуть за державний кошт жити з дітьми півроку. Якщо така мама не відмовилася від своєї дитини, то за цей час питання місця проживання вирішується. У нас такого центру немає — не так багато, як у інших областях, подібних випадків. В останні роки ситуація з дитячою бездоглядністю та сирітством змінилася, принаймні жебрачок з немовлятами на руках у Рівному зустрінеш нечасто. Дитячі інтернати, щоправда, залишилися, але добре хоча б те, що суттєво поліпшилася їхня матеріальна база. А ще не так давно діти приходили до інтернатської їдальні у верхньому одязі, знімали шапки і клали під себе на лавку, щоб не так холодно було сидіти. Років зо три ми не відправляємо дітей до Вербської школи-інтернату, колись єдиного в області загальноосвітнього закладу для сиріт. Тепер в Олександрії працює сучасне містечко зі школою, я гадаю, що там усе ж краще, ніж у Вербі. Вербська школа все ще працює, але приймає вже не сиріт, а дітей із сімей з дуже скрутним матеріальним становищем.
