Люди, які стали видатними завдяки наполегливій праці, часто пишуть книги про свій досвід та принципи, якими вони керувалися. З перших прикладів, які особисто мені спадають на думку, є Лі Кван Ю, Річард Бренсон та, звісно, Ілон Маск. Але чесно кажучи, в мене вже давно було бажання прочитати історію людини, завдяки якій народилася автомобільна галузь.
Що ж такого зробив Генрі Форд? Він просто почав думати про автомобільну галузь саме як про індустрію. «Ппфффф, всього лиш», — подумаєте ви. Але наприкінці XIX століття локомобілі (транспортні засоби на паровому двигуні) були розкішшю для багатих, а Форду вдалося розвинути ідею двигуна внутрішнього згорання та вперше у світі поставити автомобілі на серійне виробництво.
Тут хочеться відзначити, що він був просто шаленим раціоналізатором. Дуже багато часу компанія працювала над тим, щоб замінити важку людську працю на механічну, зменшити кількість операцій на одного працівника, знизити часозатрати навіть на транспортування деталей всередині цеху, а також шукала нові матеріали та технічні рішення. Це дозволило створити принцип конвеєра, завдяки якому виробництво працювало набагато швидше та ефективніше. Завдяки йому вдалося скоротити час складання автомобіля Ford T з 12 до 2 годин.
Також Генрі Форд став чи не першим підприємцем, який на практиці реалізував ідею «доброго капіталізму», яка була спрямована на підвищення стандартів життя працівників, а також на скорочення плинності кадрів, адже на той час доводилося наймати щорічно по 300 працівників, щоб заповнити 100 робочих місць.
Хочу звернути увагу на один кумедний випадок, описаний в книзі. Для того, щоб забезпечити максимальну якість та швидкість виконання замовлень, компанія «Форд Мотор» застосовувала принцип повного виробництва: тобто вони самі видобували залізну руду, виплавляли залізо і займалися усіма процесами, аж до випуску готового автомобіля. Для того, щоб організувати логістику максимально якісно, Генрі Форду довелося купити невеличку залізницю, розташовану поруч із заводом. Завдяки хисту до раціоналізаторства йому вдалося вивести цю маленьку транспортну компанію зі стану банкрутства та отримати замовлення сусідніх підприємств, яким був потрібен надійний перевізник. А розташовані поруч неефективні залізниці почали протестувати проти їхньої успішності замість того, щоб покращувати якість своїх послуг.
Відкриттям книги стало для мене те, що кредити варто брати тільки для розвитку. Вони не зможуть виправити внутрішню неефективність на певній ділянці чи в якійсь сфері, а тільки поглиблять проблему, адже «лікується» наслідок проблеми, а не її причина. Ну і, звісно, не можна витрачати більше грошей, аніж заробляєш.
Загалом, ця книга — must read для людей, які хочуть створити свій бізнес. У ній Генрі Форд багато говорить про принципи, за якими власна справа буде правильно розвиватися. Бо насправді успіх чи провал закладені у принципах. Як з боку роботодавця, так і з боку найманого працівника.
