Сонце в зеніті. Скошеним полем у селі Голишів Рівненського району поважно крокують лелеки. Їх понад десяток. Складається враження, що ці чорнокрилі агрономи скрупульозно вимірюють гектари щойно скошеної пшениці, оглядають висоту стерні, споглядають за рівномірним потоком зерна, що хвилями сиплеться на причепи великих машин. Працівники ТОВ «Агрохолдинг «Зоря»» завершують жнивну кампанію. На полі один за одним рухаються вісім сучасних комбайнів. Час від часу до них під’їжджає один з двох перевантажувачів та оперативно випорожнює з комбайна намолочене зерно, а згодом пересипає його у великі фури, що стоять на краю ниви.
— Ця площа має 48 гектарів. Сьогодні ми розпочали тут збір врожаю і сьогодні закінчимо. Всього у господарстві засіяно пшеницею понад 1200 гектарів, з яких ми уже зібрали урожай на 920 гектарах. Ще день-два — і завершимо збір ярих зернових, — розповідає агроном масиву ТОВ «Агрохолдинг «Зоря»» Сергій Коваль. — Цього року дуже позначилася м’яка зима на озимих культурах, тому маємо 6-7 тонн з гектара. А це трохи не такий урожай, на який ми очікували. Зараз погода хороша для жнив. Температура висока, так що ми кожен день в роботі. Працюємо від роси від 9-ї ранку до 10-ї вечора. Жнива для комбайнерів, механізаторів, перевізників — гарячий сезон для заробітків.
На іншому масиві Городоцької сільської ради неподалік хімічного промислового гіганта триває технологічний процес сівби озимого ріпаку. Після збору ячменю по всіх площах пішла ґрунтообробна техніка, слідом за якою сіють озимий ріпак.
Заступник директора ТОВ «Агрохолдинг «Зоря» Анатолій Наумець показує поле і розповідає:
— Вже посіяли на понад 300 гектарах, а плануємо — на 1200 гектарах площ. Попередньо проводимо підготовку ґрунту під посів, вирівнюємо, а далі посівний комплекс «Хорш» та трактор «Джон дір». Упродовж доби засіваємо 100-120 га озимого ріпаку. Думаю, за сприятливої погоди в найближчі п’ять днів завершимо посів цієї культури.
У кабіні трактора «Джон дір», який тягне за собою сівалку «Хорш», — механізатор із понад 30-річним стажем Віктор Ляшко погоджується трішки поспілкуватися:
— В агрофірмі «Зоря» працював із 1983 року, починав із гусеничного трактора, за цей час освоїв всі. Зараз набагато краща техніка, нова, закордонна, а тоді ми на «совєцьких» тракторах працювали. Уже шостий рік в агрохолдингу працюю на «Джон дірі». Трактори справді зроблені для механізаторів. В них і відпочити можна, не так втомлюєшся як колись, не ламається, як ті колишні МТЗ. Ця техніка витривала, точна, комп’ютеризована і кондиціонер є, все.
Умови роботи мені подобаються. Зарплату вчасно платять і достойну, тому і працювати хочеться. Є в мене і пай на півтора гектара, який здав в оренду в «Агрохолдинг «Зоря»». Знаєте, не жалкую зовсім, бо розраховуються досить непогано. І цукор, і борошно давали, і зерно — на вибір. Не хочеш зерно — бери грошима. Вигідно.
Я сам місцевий, зорянський, і батьки теж працювали в господарстві, і свою землю сюди також в оренду віддали. Ніхто не скаржиться, бо розраховуються вчасно.
Після нетривалої розмови Віктор Ляшко прямує до свого трактора, щоб продовжити сіяти у благодатну землю зерно і чекати від неї нового щедрого урожаю. Так як це повторюється рік у рік. Бо земля любить дбайливі руки господарів, які її доглядають. У Зорі таку любов і шану до землі передають з покоління в покоління.
Олена ІВАНЮК.
