Зимове полювання на «метеликів»

1941 0

Ми у соцмережах:

Зимове полювання на «метеликів»

Кажуть, що зима — не сезон для вуличних «нічних метеликів». Мовляв, створіння вони ніжні, бояться холоду і вітру... А ті, хто витриваліший, заламують за секс-послуги втридорога. Та й знайти їх у холоднечу на вулицях нібито дуже проблематично. Чи це так насправді? Кореспонденти «Сєгодня» вирушили в рейд разом з працівниками відділу з боротьби з торгівлею людьми ГУ МВС України в Києві. Простіше кажучи, «поліцією моралі».

У непогоду мужиків на любов погано тягне Сиро, морозно, вітряно — вечір якраз! Під’їжджаючи до Великої окружної, де звичайно збираються путани, думаю, що навряд чи когось ми застанемо на робочому місці. Напевно, сидять дівчатка в теплих квартирах, попиваючи чайок, або очікують клієнтів у прокурених придорожніх кафешках. Але ні! Дамочок, що притупують на снігу під ліхтарями, видно здалеку. Ліхтарі, звичайно, жовті. Червоні тут ще не додумалися встановити. Гальмуємо біля фарбованої блондинки. Дівиця смачно ссе пиво прямо з пляшки і базікає з двома хлопцями. «О, давня знайома!» — вигукує оперативник, який мене супроводжує, і підкликає кокетку. У відповідь чуємо обурене: «А шо таке? Я не працюю! Я вааще вагітна!». І точно — з-під куртки, яка ледве прикриває надто коротку спідницю, випирає округлий живіт. Розставатися з кавалерами вона явно не збирається, але все ж знехотя сіла в наш автомобіль. Побачивши мене, з розумінням посміхається і кидає: «Підсунься, подруго!». Делікатно пояснюю, хто я така і навіщо тут знаходжуся. «Ти журналіст? — дивується співбесідниця. — Тоді слухай, що розповім. Нещодавно підкотив до мене один мужик. Говорить, я священик, хочу тобі допомогти вибратися з цього лайна. Ну, я йому як на духу про все своє життя вивалила. А потім в одній з газет читаю інтерв’ю з повією, зі мною тобто. От гад! Ну добре, і тобі розповім — заробляй!». Аллі 24 роки, вона на дев’ятому місяці вагітності. Каже, що була заміжня, має дочку. Чоловік спочатку витягнув з Великої окружної, а потім загуляв. Алла розлучилася і повернулася на звичне місце. Завагітніла від колишнього, коли він прийшов миритися, потім знову розійшлися, і так далі. За декілька років, проведених на трасі, багато надивилася. — Скажу відверто, — продовжує Алла, — з нашого тіла живе багато хто. Деякі, лякаючи неприємностями, намагаються, як тільки побачать, зняти гривень двадцять. Тому з першого мужика я намагаюся здерти не менше 50 гривень, щоб вистачило на всі непередбачені витрати, а далі, як вийде. Але зараз мало клієнтів, не те що влітку, коли одягнеш коротку спідницю і тітьки вивалиш. Товар на виду, можна до 100 гривень заламати. А взимку, по-перше, красу не видно, по-друге, на дорозі довго не вистоїш, по-третє, мужиків на любов погано тягне. Тому і на тридцятку, і на двадцятку доводиться погоджуватися. Поки ми розмовляємо з Аллою, опери підбирають ще кілька дівчат. Бідолаги чмихають носами, кашляють і, здається, навіть з радістю лізуть у теплий салон мікроавтобуса. Вік пасажирок коливається від 19 до 40 років. Втім, і це не межа. Ветераном траси вважається 52-річна Марія Іванівна, шкода, сьогодні вона не працює. Дивлячись на дівчаток, і не скажеш, що це жриці кохання. Так звані трасовички схожі на класичних лімітниць: болонові куртки, потерті брючки, вкрай скромний макіяжик. До цього залишається додати стійку суміш запахів давно непраних речей, поту і дешевого дезодоранта. — Я працювала продавцем за 300 гривень на місяць, — розповідає Іра. — Голодувати доводилося. Зараз стільки, а то й більше за тиждень одержую. Де ще взяти такі легкі гроші? — А я взагалі сім’ю утримую — чоловіка і двох дітей, — перебиває товаришку Анжела. — Чоловік знає, де я вечорами підробляю, але мовчить. Поїсти і випити йому, негіднику, хочеться. — Працювати доводиться багато, — продовжує Таня. — Клієнти трапляються різні, одні всі кишені вивернуть, дадуть більше обумовленої суми. Інші заробіток забирають, якщо його не залишиш у знайомих торговок або в кафешці. А іноді в ліс завезуть, відтрахають і залишать. Цікавлюся, як дівчата ставляться до СНІДу. — А ми різних хвороб не боїмося, — сміється Іра, — без презерватива — ні-ні. Це наркоманки на все йдуть, їм втрачати нічого, доза щодня потрібна. «Старожилки» траси запевняють, що зуміли заробити тут пристойні гроші. Алла хвалилася, що купила будиночок у селі під Києвом. 19-річна Люда говорить, що вже майже зібрала на навчання у вузі, хоче стати юристом. Розповідали дівчата і про «ударниць», які заробили своїм тілом квартири, машини... — Ви цим байкам не дуже вірте, — шепоче мені оперативник Олександр. — Вони тут всі у світле майбутнє вірять, чекають, коли принц на білому мерседесі під руку попадеться. А насправді трясовина затягує. Якщо дівчата не спиваються, то сідають на голку.

«Святе місце» виявилося порожнім Велика окружна — перший, найнижчий рівень проституції в Києві. Прикладом другого рівня може служити бульвар Шевченка. Тут ціни вищі й панянки більш інтелігентні — своє здоров’я бережуть. У цьому переконуюся, поки ми просуваємося від площі Перемоги до Бессарабського ринку: жодного «метелика» не видно. Явно від морозу «крильця» ховають. Про всяк випадок здійснюємо зворотний шлях по іншому боці бульвару, і нарешті мені щастить. Поблизу узбіччя біля освітленого рекламного щита завмерла довговолоса дівчина, одягнене за останнім словом моди. За першим же запрошенням беззастережно сідає в автомобіль, значить, справа звична. А от розмовляти не хоче. Обіцяю, якщо розімкне фарбовані губки, — попрошу міліціонерів, щоб відпустили. Це діє. Світлана, так звуть дівчину, навчається в університеті, на панелі підробляє півроку. Мама, яка залишилася в рідному провінційному містечку, не може утримувати дочку за мірками, які Світлана вважає прийнятними для себе. А хочеться жити не в шумній общазі, а в окремій квартирі, ходити в нічні клуби, купувати те, що подобається. Світлана запевняє, що працює без сутенера (і це підтверджує опер Валера: на бульварі за місце не сплачують). За годину бере $50, клієнтів обслуговує тільки на виїзді, додому до себе не водить. «Любовним» промислом займається декілька разів на тиждень. — Я не вважаю себе повією, це заняття тимчасове. Як тільки закінчу навчання — поїду додому і влаштуюся на роботу. Не вірите? І не треба. Як домовилися, відпускаємо Світлану і на другому колі по бульвару підбираємо Ілону. Дівчина дуже лякається, виявляється, вона працює тут потай від батьків — треба годувати дитину. За годину послуг Ілона просить $100, але торг доречний. У неї, на відміну від Світлани, є покровитель — таксист, у якого вона гріється в машині і якому віддає на збереження виторг. Коли мама запитує, звідки дочка приносить гроші, Ілона розповідає легенду про багатого коханця. З ним, мовляв, і «зависає» ночами у дорогих ресторанах. Більше нікого на бульварі ми не знайшли. До слова, у дівчат на Окружній я запитувала, чому не хочуть йти в більш «хлібні» місця. Визначеної відповіді так і не одержала. «Трасовички» відводили очі і мямлили: «Ні, це не наше, це не для нас...». Бідолаги явно страждали від комплексів, розуміючи, що не потягнуть — клієнтура в центрі міста крутіша і вимоги до зовнішнього вигляду вищі.

Як доробити до пенсії Незабаром перша ночі. Саме час відвідати готелі. Умовно, це третій — респектабельний, але не найвищий рівень всенародно доступної проституції. Далі йде еліта древньої професії, але це зовсім інша тема. Наш автомобіль підрулює до готелю на одному із центральних майданів міста. Ну і де тут шукати дівчат? У номерах, чи що? Поки я розгублено кручу головою, міліціонери заходять у готельний бар і повертаються в супроводі шикарно одягнених... Ні, дівчатками їх не назвеш. По-перше, вік не дозволяє — наймолодшій перевалило за тридцять, по-друге, вбрання і манери, як у справжніх леді. Їм що зима, що літо: сиди собі за столиком, потягуй коктейль і чекай клієнта. Далі готельного номера кроку не роблять. — Ціна на наші послуги стабільна — $100 за годину. Працюємо тільки в будні, у вихідні відпочиваємо. Я тут дев’ятий рік працюю, звідси й на пенсію вийду, — говорить із посмішкою Олена. — Думаєте, жартую? У нашій роботі головне здоров’я, а я за цим суворо стежу: повноцінний сон, добре харчування, екологічно чиста косметика. Клієнти у нас солідні — іноземці, бізнесмени, генерали. Цінують не тільки секс, але й уміння підтримати бесіду. Так що всі ми тут з вищою освітою, намагаємося багато читати, відстежуємо новини. До речі, ваша газета мені дуже подобається. Так що приходьте в гості без міліції, посидимо, побалакаємо. Лєна, як і її товаришки, спокійно сідає у міліцейський автомобіль. Дорогою до відділення ми заглядаємо ще в декілька готелів, але нікого там не знаходимо. Спрацювала «циганська пошта», хтось встиг передзвонити і попередити, що йде «облава».

Цифри і факти За деякими даними, у Києві поставлено на облік близько 4000 осіб, які займаються проституцією. 115 з них торік були притягнуті до адміністративної відповідальності, а четверо професійних «дам півсвіту» — до карної. Три кримінальні справи порушені проти сутенерів. За створення або утримання притонів, а також звідництво під слідством опинилися понад 30 осіб. Цього року на розгляд адмінкомісією направлено 15 протоколів і порушено три кримінальні справи. У загальній масі столичних путан лише 10 відсотків — киянки. Як розповів начальник відділу з боротьби з торгівлею людьми столичного міліцейського главку Віктор Хоменко, таке соціальне явище, як проституція, все більше розвивається і розгалужується. Жінки, які продають своє тіло за гроші, приховуються в газетних оголошеннях під виглядом «гувернанток» і «масажисток», вільно рекламують себе в Інтернеті. Окрім жіночої, набирає обертів чоловіча проституція.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також