Коли Олександр привів слідчих у підвал, де, буцімто, мав лежати пістолет, який брали на справу, сам здивувався: його у криївці не виявилось. Там були лише футболки з відрізаними рукавами, з яких виготовляли маски. Не виключено, що зброю забрав хтось із спільників Олександра, адже всіх учасників злочинного гурту розшукати та затримати так і не вдалося — вони досі на волі. За скоєння грабежів на лаву підсудних потрапив лише Олександр та троє його спільників, які вважають себе «народними месниками».
…Олександр, два Віталії та Едуард познайомились, коли вийшли у 2001 році на волю із колоній, де відбували покарання за розбої та грабежі. На роботу влаштуватись, кажуть, не зуміли, отож підшукали собі вже звичну. Для цього на базарі купили пневматичний пістолет, пристосований для стрільби бойовими патронами. Едуард підказав спільникам першу жертву. Нею мала стати родина, яка нібито утримувала на вулиці Струтинської у Рівному наркопритон, а значить, мала гроші. — Ми хотіли «розбомбити» наркоманський притон, покарати наркоманів, які варять наркотичні препарати, перебити все і порозкидати. Така думка виникла тому, що вони залучають до наркотиків дітей. В квартиру зайшов, щоб покарати цих людей, бо вони відбирають життя в інших, — скаже згодом слідчим Олександр. У будинок, де нібито був розташований притон, Олександр, його товариш та ще дві невстановлені слідством особи прийшли близько другої години ночі. Вони перерізали телефонні дроти у під’їзді, одягнули маски, зроблені з рукавів футболки, і подзвонили у двері. Коли їм відчинила господарка, її збили з ніг. В оселі було ще троє людей, їх зв’язали і, погрожуючи пістолетом та ножем, почали вимагати, щоб віддали гроші. Забрали 900 гривень та мобільний телефон «Сіменс». У червні Едуард підказав іншу оселю на вулиці Пухова, де, за його інформацією, неодмінно мали бути гроші, бо там «торгували горілкою». Цього разу на справу зібрались опівдні. Автомобілем під’їхали під будинок. Піднялись на дев’ятий поверх, пройшли горищем та спустились в інший під’їзд. Двері їм відчинив господар, біля якого стояла шестирічна дівчинка. Чоловіка один із злочинців вдарив головою в обличчя, після цього грабіжники увірвались в оселю. Доньку господаря вони зачинили у ванній кімнаті. Решті людей наказали лягти обличчям на підлогу, і зв’язавши їх, почали погрожувати. Цього разу здобич була також непоганою: їм дісталось 3 тисячі євро, стільки ж — доларів. У вересні гурт отримав інформацію про те, що один з рівнян продав своє авто, і вночі зібрались зробити йому «візит». Коли чоловік відчинив двері, отримав удар кулаком в обличчя. Його збили з ніг, зв’язали скотчем та почали бити, питаючи, де заховав гроші за продане авто. Той спершу не міг зрозуміти, що від нього хочуть. У відповідь почув суму, яку хочуть отримати грабіжники. — Хлопці, ви помилились, авто продав не я, а мій сусід навпроти, — сказав господар. Йти ще й до сусіда не було сенсу, бо вже добряче нашуміли в цій оселі. Отож забрали дві шкіряні куртки, відеомагнітофон, 40 відеокасет та двісті гривень. У жовтні злочинці зібрались обікрасти квартиру, яка потрапила в їхній злочинний реєстр, як «квартира одного з директорів речового ринку». Навіть ключі до дверей зробили, проте вони виявились неякісними, отож відчинити двері ними не зуміли. Довелось змінити тактику. Почали стежити за донькою майбутньої жертви, вивчили навіть розклад її уроків у школі. І коли дівчина поверталась додому, підстерегли її на сходах. Щойно дівчина відчинила двері, як її заштовхнули в оселю. Коли вона впала, зв’язали руки скотчем, а голову — рушником. Один із злочинців посадив дівчину на ліжко та почав розпитувати, як її звати, де знаходяться в оселі гроші. Вона вперто не хотіла відповідати на запитання злочинців. Довелось зробити ретельний обшук у помешканні. Щойно знайшли золоті прикраси, як у дверях пролунав дзвінок. Злочинці на мить розгубились, адже за їхніми підрахунками батьків дівчинки не мало бути вдома ще кілька годин. Подивившись у дверне вічко, один з бандитів побачив на площадці чоловіка та жінку. — Якби це був другий чи навіть третій поверхи, ми б вистрибнули з вікна, та оселя була розташована на п’ятому, отож були змушені прориватись у двері, — пояснять згодом злочинці. А батьки тим часом здивувались, чому донька їм не відчиняє, адже вхідні двері були зачинені на засув зсередини. За кілька хвилин почувся шум, двері відчинились. Жінка переступила поріг. На кухні стояв чоловік у масці та цілився в неї… з пістолета. За мить побачила постаті ще двох чоловіків у масках, які вибігали з квартири. Одного з втікачів і перехопив її чоловік. Віталій Полунець намагався зірвати маску із злочинця. У цей час спільник втікача — Олександр Ш. повернувся із сходів і майже впритул вистрілив у чоловіка. Дружина побігла в оселю, викликала міліцію та швидку допомогу, розв’язала доньку. Врятувати життя пораненого не вдалося. Олександр згодом скаже, що не знав про смерть пораненого, він із спільниками «заліг на дно», чекав, доки міліція втихомириться. Та сподівання були марними, міліції вдалося вийти на слід гурту, а згодом один із злочинців, який потрапив у камеру зовсім по іншій кримінальній справі, написав явку з повинною та про «подвиги народних месників». Колегія апеляційного суду області засудила Олександра Ш. до 15 років позбавлення волі, Віталія К. — до 9 років позбавлення волі, Віталія П. — до 7 років позбавлення волі, Едуарда С. — до 8 років позбавлення волі, — розповів «РВ» старший прокурор відділу прокуратури області Євген Мокрицький, який був державним обвинувачем на процесі. А доцент кафедри правознавства Київського інституту права Георгій Ковальчук, який захищав Віталія К., повідомив «РВ», що має намір оскаржити цей вирок, бо вважає, що переконливих та обгрунтованих доказів кваліфікації дій підсудних за статтею 257 Кримінального кодексу України, тобто у бандитизмі, суд не навів.
