День і час народження, і ще три години мого життя повинні були визначити, хто я є, для чого прийшла на цю тлінну Землю і що повинна робити, щоб не хворіти і жити щасливо. Чесно кажучи, було страшно, адже моїм знайомим цей «хьюмен дизайн», тобто «конструкція» людського життя, показав, що вони пішли не в ту професію. Від того в них і купа неприємностей. Що тепер: ламати звичне життя?
Скажи мені, хто є «ху»? — Не хвилюйтеся! — сказала мені чарівна Олена Яценко, медіум за покликанням, коли побачила мої тремтячі руки. — Це ж не ворожіння. Дизайн — просто зібрані воєдино знання, до яких додумалося людство: грецькі і єгипетські, закладені в астрології, китайській системі І-Цзінь і Книзі Змін, індійському вченні про чакри, нумерології Піфагора. Як ми постійні й впізнавані у своєму образі — колір волосся, очей, відбитки пальців, точно так само постійні у своїй енергії, з якою народилися. От зараз і дізнаєтеся, яку енергію дала вам Природа. Заспокоївшись у своїх християнських почуттях, налаштованих проти всілякого пророкування, починаю з цікавістю розглядати власну карту. Там на схематичній людині дев’ять трикутничків і квадратиків: одні зафарбовані, інші — ні. А між ними — лінії, так само вибірково замальовані. Виявилося, що геометричні фігури — центри, і 64 сполучних канали між ними визначають не тільки характер людини, але й тактику життя. Від того, що людина обрала неправильну або, краще сказати, не призначену, на неї звалюються хвороби і нещастя. Слава Богу, в мене все склалося якнайкраще. Хоч у журналістику пішла випадково, але іншого мені й не було призначено. Виявляється, в усьому винна моя розвинена інтуїція. Тому що один центр говорить, що я — людина творча, другий — що вмію логічно оцінювати ситуацію, третій зобов’язує бути серед людей, тому що я їх об’єдную — таке моє призначення на Землі. Я — посередник. І ще — я дуже хоробра. Ось тільки вважала себе емоційною, виявилося — ні. Спокійна, як удав. Всі пристрасті — від чужого енергетичного впливу. Досить мені відійти убік — і повний штиль емоцій. Якщо так все добре, включаю свій визначений журналістський інстинкт і починаю розпитувати Олену, як чужі долі складаються. — Дуже багато людей нещасливі тільки тому, що вони борються самі із собою. Набивають гулі, пробивають стіни, прагнуть до нездійсненної, чужої мрії. Зрештою усвідомлять, що багато чого було зроблено дарма. Сумний результат життя. Все тому, що людина не змогла себе зрозуміти. — Напевно, Господь дав можливість людині розуміти селянин вона чи полководець?.. — Інтуїтивно — так. Але не всі вміють чути свій внутрішній голос, як ви почули. Наприклад, якщо в людини визначений, тобто зафарбований на схемі, центр голови, що відповідає за натхнення, зв’язок з Космосом, може настати якесь прозріння. Але й у такому випадку не все просто. От і не можуть люди, що називається, знайти себе. А значить — користуватися енергією, даною при народженні. А в порожніх центрах, тобто не зафарбованих — вчитися в школі під назвою «життя».
До речі За системою центрів і каналів утворюється чотири енергетичних типи. Діячів, здатних генерувати ідеї, таких як Мао Цзедун, Гельмут Коль, Крішна, Адольф Гітлер — 8%. Творців, здатних втілювати в життя задумане, подібних Далай Ламі, Альберту Ейнштейну, Карлу Густаву Юнгу, Моцарту, Лучано Паваротті, Мадонні — 70%. Керівників, організаторів 21%. До них належать Джон Кеннеді, Фідель Кастро, Йосип Сталін, Мерилін Монро. Є люди з цілком порожніми центрами — всього їх 1%. Яскравий приклад — Майкл Джексон. Численні операції на тілі й обличчі — пошук самого себе.
Школа життя ставить двійки За словами Олени Яценко, людина може бути щасливою, незалежно від того, заповнені в неї ці центри з каналами чи ні. Наприклад, є в мене центр горла — значить, можу говорити і мене будуть чути. За різних обставин можу стати співачкою, оратором або диктором. А коли в горлі моєму «порожньо» — не біда. Значить я, коли знаходжуся поруч із голосистою людиною, «дзеркалю» її своєю порожнечею. І їй добре — вона одержує свою ж енергію назад, і мені добре — я підживлююсь нею і під час застілля в нас вийде чудовий дует. Ось тільки я повинна знати: якщо неминуче тримати промову перед аудиторією — треба добряче підготуватися. Бувають такі чудеса. Якось на дизайн прийшов чоловік, у якого «канал грошей» був заповнений всього лише наполовину. Це означає, що знайти гроші він вміє, а от одержати на руки не може. І справді, у нього по життю, як проказа: все зробить, щоб заробити велику суму, і перед самим носом то недофінансують, то хтось вкраде або ще щось. Звісно ж, він часто засмучувався, впадав у депресію… Виявилося, що чоловіку потрібен партнер зі здатністю одержувати гроші. Не обов’язково такого компаньйона шукати через «хьюмен дизайн», хоча, звичайно, добре б. Погодьтеся, іноді хочеться сказати про людину: «До нього гроші так і липнуть!». У людини з повним «каналом грошей» теж життя не мед. Один бізнесмен обурювався, що навколо нього постійно крутяться люди, все хочуть зірвати свій куш або кушик. Довго «гаманець» не міг зрозуміти, що він — провідник грошей — не повинен бути скупим. Тому-то й хворіє. Щоб одужати, треба просто ділитися з іншими своєю енергією. Саме в цьому прихована розгадка, чому не втілюються прекрасні проекти, прогоряють чудові фірми: біля керма не ті люди або зібралися не в той час, не в тому місці. Може, не було самодостатнього лідера, організатора, генератора ідей, «грошовика» і т.д. Якось попросився на дизайн дуже хворий керівник. А в нього немає центру его, тобто він не любить боротися, не може справлятися з обов’язками керівника. Як тільки став заступником, тобто другим, сховався за спиною — пішов на поправку. — Часто буває, розповідаєш комусь про нього ж самого, а людина не вірить, — продовжує Олена. — Наприклад, показуєш, що в нього всі центри заповнені, значить він — самодостатній, індивідуаліст. Повинен знати, куди йти, що робити. А він не такий і все! Значить, були допущені помилки у вихованні. Може, батьки скрутили цю дитини в баранячий ріг, замість того, щоб дати можливість вільно розвиватися. На таку людину чекає величезна робота над собою, щоб позбутися цих «блоків». Щоб навчитися проживати свою енергію, зрозуміти, що він не баран, а лев, але поки в баранячій шкірі. До речі, багато «блоків» ми одержуємо в школі. Наприклад, учень на запитання відповідає із закритим ротом «му-гу», «му-у». Він відповідає інтуїтивно, внутрішнім голосом. І це правильно. А вчителька говорить, що це безкультурно, потребує чіткого «так» або «ні». От і віддалилася людина сама від себе. Найбільше зло — нелюбов. Люди, що займають у житті не своє місце, картають себе, ненавидять свої вчинки, своє тіло. Як така людина може добре ставитися до навколишніх, тим більше успішних? Просто не потрібно любити вимисел. Не чіплятися за порожнечу, не гнатися за чужими успіхами. Потрібно цінувати себе реального, такого, який є.
У знанні — щастя — Олено, тяжко ж переробляти себе, особливо в зрілому віці, із сформованим характером… — З моменту, коли людина дізналася про себе справжню, проходить сім років, поки вона навчиться бути самою собою. Вона без сумніву стане щасливою. Але це не означає, що все буде райдужно на шляху. Просто неприємності й нещастя будуть переживатися легше, хвороби будуть легше подолані. Головне — жити у своїй тарілці. Усвідомлювати себе. Це і є мудрість. — Можна бути мудрим з дитинства? — Якось прийшли мама з татом. Обоє сильні, владні, ділові, а дитина практично «порожня». Вони занадто впливали на неї, й не можна сказати, що завжди добре. Але, проте, не захотіли підростаючому нащадку розкрити його дизайн. Неготові були прийняти правду, зрозуміти, що їхня дитина постійно хворіє через них самих, адже змушували робити те, до чого не лежить її душа… Незахотіли почути її. Але, сподіваюся, вони зрозуміли самі, що повинні давати дитині більше розуміння і любові. Потрібно створити умови для відпочинку, відновлення, що особливо важливо для людей з відкритими центрами. Хоча б поставити ліжко в кімнаті так, щоб на відстані трьох метрів не було нікого. А, до речі, шанси у цієї дитини високі: зі своїми схильностями до творчості вона може зібрати досвід оточуючих людей воєдино і видати на-гора цілком приголомшливу і геніальну ідею, чого не зможе зробити кожен окремо. Головне, щоб батьки не заважали цій людині знайти себе і довіряли їй. — Все-таки дизайн не говорить, ким конкретно людина народжена. Як знати? — В центрах, що визначають характер людини і потрібно шукати професію. Наприклад, у дитини багато талантів. Батьки побачили в ній і музиканта, і художника, і спортсмена. Які таланти розвивати? Дизайн, наприклад, показує, що в неї сильні енергетичні центри. Значить, повинен бути активним. Тому музика, де потрібна всидливість, не принесе їй належного розвитку і не визначить її професію. А, припустимо, у спортивних танцях або художній гімнастиці може досягти висот. Її ж енергія буде посилювати роботу над собою, а музика і пісні — це те, чим вона буде виділятися в компанії друзів і радувати їх. Ввесь дизайн підпорядкований одній ідеї: зберегти своє тіло, тобто життя, здоров’я. Вважаю, ці знання дуже корисні. Як мінімум, для школярів, що визначають свою долю, обираючи вищий навчальний заклад. А найкраще — для батьків, щоб потім не відчувати розчарування: «Ми все життя віддали, ночей не досипали, а він...» — Може, це буде, як тести: загнав цифри в комп’ютер — і одержав картину життя? — Книги вже є за кордоном. Але ці знання даються нелегко. Адже співаємо ми всі, а співаками стають обрані… Хьюмен дизайн потрібно робити бережно, тонко. На мені лежить величезна відповідальність: потрібно передати людині знання про неї так, щоб слова дійшли до серця. Це перше, а друге — вона б захотіла стати такою, як їй призначено.
Нова наука коштувала її засновнику 20 кілограмів Якось Господь Бог зібрав своїх апостолів і запитав у них поради, куди б сховатися від людей. Утомився, що постійно про щось просять. Ті порадили то на Місяць, то на Марс, то на Юпітер. «Ні! — сказав Бог, — пройде час, вони мене і там зможуть знайти». Підкликав Господь до себе старого слугу, запитався поради в нього. Слуга шепнув щось на вушко. Бог зрадів, подякував. Наступного ранку ніхто не зміг знайти Господа. Де тільки не шукали — немає! «Що ти сказав йому, слуго?! Куди ти його подів?!» — дошкуляли старому апостоли. Довго той не признавався, а потім сказав: «Я порадив Богу розчинитися в кожній людині. Ніхто з людей не додумається шукати Його в собі, адже шлях до себе — найважчий!»... Можливо, саме тому з’єднати всі древні знання воєдино вдалося лише нещодавно. Поняття «х’юмен дизайну» відкрилося для людства в 1987 році. Тоді канадець на ім’я Ра Уру Ху, астролог за освітою, відпочиваючи на острові Ібіца в Середземному морі, раптом почув голос. Той говорив з ним постійно протягом восьми діб. Ра Уру Ху не спав, не їв. За цей тиждень він схуднув на 20 кілограмів. Вирішив, що божеволіє: те, що він чув, здавалося нереальним, позамежним для людини. Але проте відчував якусь правду. Ще п’ять років знадобилося йому, щоб зрозуміти, усвідомити почуте, привести його в якусь систему і відобразити на папері. Пізніше до нього приєдналися однодумці, які допомогли написати книгу і комп’ютеризували систему.
