Радіоестезіолог — або по-простому лозоходець — Ігор Павловець вчить «бачити» під землею і відшукувати предмети. Ігор Павловець вже двадцять років займається радіоестезією і вважається одним із найкращих спеціалістів у цій галузі. Саме завдяки йому в державному класифікаторі професій у 2005 році з’явилася професія «оператор біолокації» й «майстер біолокації», хоч саме слово «біолокація» йому не подобається, а простонародну назву Г-подібного інструмента «рамка» він воліє замінювати більш науковою — тензор. Зараз він не тільки сам працює з інструментом, визначаючи погибельні місця, а й навчає інших з ним поводитися.
— Чи дійсно кожен може працювати з рамкою-тензором? — Практично кожен може навчитися працювати з тензором і маятником. Тут потрібні заповзятість, певні знання і навички. Якось прийшов до мене на заняття один давній учень (тепер він один із найкращих радіоестезистів України). Він відшукав не одне джерело мінеральної води, а от листівку знайти в одному з однакових конвертів не зміг. Все тому, що не знав, як вона виглядає, що саме шукати. А як тільки йому картинку показали — відразу ж знайшов її своїм тензором серед безлічі порожніх конвертів. — Що ще можна знайти за допомогою тензора? — Наприклад, порожнечі під землею. Мене по лінії СБУ запросили досліджувати Софійський собор: мовляв, що там у підземеллях, чи немає ходів якихось таємних. Я походив з тензором і накреслив план, на якому під кімнатою заступника директора заповідника на глибині 11 метрів розташована якась кімната приблизно 40 кв. м. Можливо, саме там і зберігається бібліотека Ярослава Мудрого. Ще кілька ходів знайшов — висотою 3 м і шириною 1 м. Один йшов із Софії вправо, в бік трапезної. Директор заповідника підтвердила, що коли розбирали підвал трапезної, у глибині його знайшли слід замурованого ходу, і це збігається з тим напрямком, що я знайшов. Ще один хід йде в бік фунікулера, до Дніпра. Щоб перевірити свої результати, я попросив колегу, котрий спеціалізується на роботі по карті (водить рамкою над планом місцевості. — Ред.), пролоціювати своїм методом підземні ходи за планом Софії. І яким же був наш подив, коли дві картинки — моя і його — збіглися один до одного. Але перевірити це не можна: хто ж дозволить у заповіднику бурити свердловини в триметровій бетонній підлозі, щоб перевірити чиїсь «здогади»?.. — Кажуть, за допомогою «рамки» можна знайти геопатогенні зони... — Так. Причому найчастіше саме вони — причини хвороб: якщо людині доводиться там працювати або спати. Я співпрацював з поліклінікою заводу «Квазар», головний лікар якої колись був моїм учнем. Мене запрошували тоді, коли лікарі не могли зрозуміти, що з людиною. І майже в 99% виявлялося, що головна причина незрозумілих хвороб — геопатогенна зона. У моїй практиці було кілька випадків, коли в офісі в тому самому кріслі один за одним помирали люди, які там працювали. А все через те, що крісло це стояло в несприятливому місці. — Як люди реагують на ваші рекомендації? Прислухаються? — Звичайно, переставляють ліжка, виїжджають з кімнат, навіть з квартир і будинків, змінюють плани будівництва. Геопатогенні зони — це ще й розлами, яри, русла підземних річок. Буває, навіть цілі будинки стоять на згубних місцях. І добре, якщо це з’ясовують ще на стадії проектування. Нещодавно, наприклад, запросили визначити, де краще ставити будинок одному колишньому міністрові. Виявилося, обране хазяями місце — саме над підземним руслом ріки. Довелося переносити будівництво. Благо, на гектарі землі місця вдосталь. Щоправда, є в мене одне правило — я перевіряю приміщення тільки тоді, коли всі члени родини згодні на це. Якось перевіряв квартиру за «наводкою» лікарів з поліклініки «Квазар». Там діти дуже хворіли, і лікарі ніяк не могли визначити, що з ними. Знайшов, що маленька спальня — суцільне погибельне місце. Висловив свої рекомендації — дітей звідти потрібно терміново забирати. І тут у квартиру вривається господар і кричить на дружину: «Я ж тобі сказав не приводити додому цього шарлатана!». Пішов я звідти як обпльований. З тих пір і завів своє правило. — А можна якось зменшити негативний вплив геопатогенних зон? — За сім років роботи в Науково-дослідному центрі оборонних технологій і військової безпеки України (НДІЦ ВІД і ВБ) ми не знайшли дієвих способів. — То у вас шкідлива робота — все це знаходити? — Звичайно. Потрібно знати способи захисту, але навіть вони не завжди допомагають. У 2001 році ми в селі Садовому, що біля Ново-Богданівки, шукали некрополь скіфських царів. Там ще місцевий краєзнавець Валентин Супперт почав вишукування, знайшов вхід, закритий величезною плитою, копати почав, але раптово помер від інфаркту. Мене запросили для досліджень через кілька років, я це місце пролоціював і склав план підземних комунікацій. Там за допомогою тензора я знайшов під черешневими садами величезні порожнечі і коридори, що їх з’єднували, площею близько 9 кв. км. Багато факторів вказували, що саме тут розташовано царський некрополь скіфів, повний золота, про яке повідомляв ще Геродот. Але потім почалися незрозумілі явища. Там відмовився працювати закуплений для Чорнобиля унікальний георадар, який повинен був просвічувати землю на 20 метрів всередину. Ми, щоб перевірити, навіть лопату всього на метр закопували — а суперприлад її не бачив. Повернули георадар у Чорнобиль — і він знову запрацював нормально. Коли ж заходилися бурити, то дійшли до 10 м — і нічого не знайшли. Вирішили перевірити ще раз біолокацією, і виявилося, що порожнечі, які я знайшов два роки тому... перемістилися на два метри. А потім стало ще цікавіше — експедиція закінчилася передінфарктними і передінсультними станами у всіх учасників, включаючи двох молодих і здорових хлопців-бурильників. Там був дуже сильний енергетичний вплив. Як видно, місце це досить сильно захищене, так що лізти туди нікому не раджу — напевно, ще не час.
Довідка Ігор Павловець — інженер-геолог, кандидат геолого-мінералогічних наук, професор. Займався пошуком підземних вод у Казахстані, Забайкаллі, Україні. Викладав на геологічному факультеті Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка. З 1989 року захопився біолокацією, освоїв професію біоенерголога-радіоестезиста і став інших навчати. За три роки в Інституті бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України підготував близько 200 осіб. У НДІ Генштабу Збройних сил України досліджував геопатогенні зони, а потім сім років працював у НДІЦ ВІД і ВБ. Нині уже на пенсії, але продовжує активне життя — у приватному порядку обстежує будинки і квартири на наявність геопатогенних зон. І викладає біолокацію на курсах у клубі «Будараж».
