Коли 40річний Микола Бусецький додому не прийшов, його рідні занепокоїлись. Другого червня він мав вийти на роботу, адже працював водієм швидкої допомоги у Вербі Дубенського району, проте і туди не з’явився. Інколи чоловік таксував на своєму ВАЗі, отож хтозна, що з ним могло статися у дорозі. Дружина Галина про всяк випадок написала головному лікарю Вербської райлікарні Ігорю Куйбіді заяву від імені чоловіка на відпустку без збереження заробітної платні. Оскільки жодних нарікань на роботу Миколи керівник не мав, то заяву одразу ж підписав.
...А тим часом син Миколи отримав СМС-повідомлення з батькового мобільного — він просив не хвилюватися з приводу його зникнення, мовляв, «вирішу свої проблеми і повернуся». Повідомлення синові видалося підозрілим, бо Микола колись випадково розбив дисплей мобільного, а тому написати або прочитати щось взагалі не міг. А через два дні односельчани сказали рідним Миколи, що бачили на околиці села його ВАЗ. Авто син знайшов біля ставка. Ключі були на місці, проте авто не заводилося, бо бак був порожнім. Хлопець заправив автомобіль та поїхав додому. Наступного дня, коли почав його мити, у багажнику побачив кров. Дружина Миколи одразу ж повідомила про зникнення чоловіка у міліцію. Правоохоронцям того ж дня вдалося встановити осіб, причетних до зникнення чоловіка. Ними виявились троє місцевих десятикласників. Коли міліція прийшла за підозрюваними, батьки обурилися, мовляв, дарма люди у погонах чіпляються до їхніх зразкових дітей. Втім, з райвідділу міліції додому жодного з трьох хлопців не відпустили. Вони написали явки з каяттям, в яких зізнались, що скоїли злочин, та розповіли у присутності своїх захисників, як саме вбивали Миколу. Мовляв, чоловік сам їх до того «спонукав». За версією підозрюваних, довідавшись про те, що вони скоїли крадіжку, Микола пообіцяв, що владнає справу так, що потерпілий не матиме до них жодних претензій. Звісно, пообіцяв це зробити за гроші. «Переговори» між 40річним Миколою та трьома 16річними парубками, нібито, тривали два тижні. Грошей в юнаків, звісно, не було, а просити їх у батьків — не хотіли, бо тоді треба було б розказати усю правду, отож зважилися на вбивство. Призначили Миколі зустріч, запевнили, що принесуть гроші, ще й риби дадуть. Микола погодився і поплатився життям — юнаки завдали йому понад 50 ножових поранень, били ножем у спину. Тіло вбитого закопали на смітнику, а барсетку та пістолет викинули у ставок. Підозрювані під час спілкування з міліціонерами плакали. Кажуть, шкодують, що відібрали життя в чоловіка. А згодом почали звалювати провину один на одного, двоє вже заперечили свою причетність до вбивства. Слідчо-оперативна група знайшла тіло Миколи саме у тому місці, на яке вказали юнаки. Зі ставка витягнули решту речових доказів. Там знайшли і барсетку, і пістолет чоловіка, і ніж, яким вбивали. Вчителі хлопців стверджують, що не можуть повірити в те, що сталося. Вони кажуть, що відчувають і свою провину, бо «десь чогось недодивилися». Хоча й зізнаються, що поведінка одного із хлопців свідчила про те, що займається він чимось «непотрібним». Вчителі кажуть, що ця страшна трагедія «стане жахливим, кривавим уроком для всіх, насамперед для батьків, які не задумуються, де їхні діти перебувають з настанням темноти і чим вони займаються». А Каміла Котвіцька, класний керівник одного з підозрюваних, розповідає, мовляв, юнак зі своїм батьком зробили чимало добрих справ для школи. Вони власноруч та безкоштовно відремонтували «Музей хліба», працюючи вдень і вночі, та кабінет англійської мови. Колись сім’ю юнака ставили за приклад на загальношкільних зборах — як зразкову у плані виховання дітей. До дев’ятого класу юнак був відмінником, потім трохи «з’їхав». У десятому почав частіше пропускати уроки, а якось обкидав будинок одного з педагогів... яйцями. — Обвинувачення ще не пред’явлено нікому із затриманих. А причину смерті Миколи Бусецького ще з’ясовують судово-медичні експерти. Підозрювані стверджують, що не змовлялися заздалегідь вбивати Миколу, сталося це спонтанно. Як все було насправді, зараз з’ясовують слідчі, — повідомив «РВ» дубенський міжрайонний прокурор Роман Музичук. А колеги вбитого із лікарні кажуть, що Микола був врівноваженою, спокійною та навіть мовчазною людиною. Вони шоковані його загибеллю та щиро співчувають дружині, сину й доньці Миколи Бусецького.
