Біля джерела Святої Анни, що поблизу села Онишківці Дубенського району, в день Водохреща було традиційно людно. Приїжджі тішились лікувальною енергетикою джерельної води, занурюючись у крижану воду і купаючи в ній своїх малолітніх дітей. А місцеві мешканці влаштували тут міні-ринок — особливою популярністю серед приїжджих користується кремінь, який селяни збирають на своїх городах і продають, розповідаючи про його властивість очищувати воду. Монахині тим часом пропонують паломникам фасовану джерельну воду, ікони, хрестики, трави, а також радять мирянам, як правильно заходити у святу воду.
— Перед зануренням у святу джерельну воду треба покрити голову та вдягнути сорочку, — радить інокиня Рахіль скита святої праведної Анни Свято-Миколаївського жіночого монастиря. — Якщо людина не має цих речей, то вона може придбати їх у нас. Ці сорочки та хустинки шиють наші сестри. Біля колодязя, де б’є джерело, — ніде яблуку впасти. Сотні людей несуть звідти джерельну воду — у пляшках, слоїках, відрах. Решта приїжджих зосередилися у каплиці, біля джерела та в іконній лавці. Тут найбільшим попитом користувалися свячена вода, передбачливо розлита монахинями у пляшки, а також сорочки, хустки та футболки для купання. Щоправда, не всі люди дотримувались порад монахинь — чимало занурювались у воду у звичайних купальниках. Деякі паломники за хрещенською водою приїхали ще напередодні свята. Ночували вони у невеличкому готелі, котрий спеціально збудували поруч з джерелом. Одночасно він може вміщати понад сотню осіб. Дехто з них виявляє бажання залишитися тут на кілька днів, щоб помолитися. Ці люди не проти і попрацювати на території монастиря — попідмітати чи допомогти монахиням на кухні.
Вода у джерелі завжди однакової температури Люди, котрі щойно вийшли із води, у захваті. Кажуть, ця процедура додає багато енергії. Рівнянин Павло біля джерела вже втретє і охоче ділиться своїми враженнями: — Вперше я сюди приїжджав минулого літа і помітив, що вода тут завжди однакової температури. А зараз мені ще тепліше, ніж до занурення. Сестри монастиря також підтвердили, що вода у джерелі як влітку, так і взимку має температуру шість градусів тепла. Багато паломників привозять сюди своїх дітей. Занурюють у воду навіть немовлят. І хоча ті після купання не в захваті — сльозам немає меж, батьки усе ж вірять у цілющість води і намагаються привчити дітей до такого загартовування. Саме віра у цілющість цього джерела і приваблює сюди щодня сотні вірян. Найбільше — у вихідні. Як розповіли сестри монастиря, вже не одна людина зцілилася тут. Свідченням цьому вони називають записи у спеціальному зошиті, котрий завели, щоб усі бажаючі могли власноруч записати, від якої хвороби зцілилися, занурюючись у воду. — Люди розповідають, що ця вода допомагає і хворим на цукровий діабет, — розповідає інокиня цього ж монастиря Кирила. — Коли люди п’ють цю воду і занурюються в неї, то рівень цукру знижується. Багато хто із цих хворих розказує, що їх ніби тягне сюди, так що вони мусять щотиженя приїжджати, щоб запастися водичкою.
Джерело забило на місці появи ікони — За переказами, колись на місці джерела стояла церква. Але за часів татарської навали церкву знищили. Пізніше тут з’явилася ікона праведної Анни, — розповідає інокиня Кирила. — Ця ікона витала у повітрі. Першими її побачили тутешні мешканці, які пасли худобу. А під іконою забило джерело. Проте люди тоді великої уваги джерелу не надали, оскільки це звичайне явище. А ось поява ікони їх зацікавила. Тому вони внесли її у церкву, що в Онишківцях. Але коли наступного дня люди прийшли поклонитися іконі, то в церкві її не знайшли. Натомість побачили її на тому місці, де вона з’явилася. Тоді люди покликали священика, і з хресним ходом, з хоругвами перенесли ікону знову в церкву. Але образ знову повернувся на те місце, де його побачили вперше. Тобто праведна Анна сама обрала собі місце перебування. Тому люди вирішили побудувати тут капличку. Розказують, що та капличка стояла на місці джерела, а всередині була ікона. Але приблизно в середині минулого століття капличку і церкву зруйнували. А разом з цим безслідно зникла й ікона. Чи вона була вивезена, чи її спалили разом з капличкою, нам невідомо. Нині у церкві знаходиться інша ікона праведної Анни. Цю ікону подарувала монастирю одна жінка. Вона була тяжко хвора і довгий час приїжджала до джерела, після чого зцілилася. Тому вона навіть власноруч зробила ризу праведній Анні. Помолитися перед образом приїжджає багато хворих, а також жінки, котрі багато років не мають дітей. Усі вони вірять у чудотворність цієї ікони. А ті, хто зцілився водою з джерела, лишають біля ікони свої золоті та срібні прикраси. Нині образ наполовину вкритий цими коштовностями. Тим часом хрещенську воду вважають особливо цілющою. Тому в монастирі радять зберігати її упродовж усього року. — Цю воду треба випивати щоранку натщесерце, вмиватися нею, а також скроплювати нею свої домівки. Свячену воду бажано зберігати у скляній посудині, і ставити її варто біля ікон. А пити її потрібно, вливаючи в окрему посудину, щоб не осквернити святиню, — порадила інокиня Рахіль.
