Гроші не пахнуть, говорив імператор Веспасіан. І там, де є бізнес, не повинно бути місця емоціям. Сучасні спеціалісти не зовсім поділяють цю думку: справа, якою займаєшся, покликана приносити не лише матеріальне, але й моральне задоволення. Особливо коли мова йде про живих істот. Сьогодні бізнес на елітних тваринах є не тільки дуже прибутковою, але й дуже захоплюючою справою.
Споконвіку людина приручала братів наших менших. Собаки по праву заслужили звання кращих друзів, коти здавна вважаються хранителями домашнього вогнища, а традиційна селянська сім’я не мислить свого існування без свиней, корів, курок, гусаків та індичок. У місті, без сумніву, тварин люблять не менше. Проте у цієї любові теж є якась мода. Нині, наприклад, у фаворі екзоти. Спочатку з’явилася мода на екзотичних собак. Слідом за менш звичними вівчарками в містах з’явилися добермани, мопси, французькі бульдоги і грейхаунди. Вартість на них зростала буквально щомісяця, а розплідники з’являлися навіть в обласних і районних центрах. Покупець вимагав уже не просто чотириногого друга — у тварині хотіли бачити переможця, все частіше запитували тварин із родослівною, підтвердженою сертифікатом. Природно, вартість такого пса зростала прямо пропорційно його заслугам і його предків. Собача мода — штука тонка. Людина вибирає такого пса, характер якого буде найбільш близький їй. До речі, багато політиків також віддають перевагу не дорогим екзотичним тваринам, а перевіреним добродушним псам. Кажуть, у відомого грузинського політичного діяча Абашидзе була ціла псарня кавказьких вівчарок. Собак він тримав хороших, елітних і любив їх від усієї душі. Після серії скандалів і неприємностей, які пережив пан Абашидзе, і наступного його ув’язнення псарню викупив якийсь Патракацишвілі, права рука Бориса Березовського. У скільки обійшлося йому це придбання — невідомо, але розповідали, що один із улюбленців Абашидзе — пес Байкал — так тужив за хазяїном, що незабаром тварину повернули господарю. До елітного захоплення, але яке вже стає більш звичним для українців, належать також коні. Кінний спорт відвіку вважався привілеєм вищих кіл, сьогодні це — улюблене проведення часу уряду. Не так давно в Москві відновилися так звані «Імператорські перегони». Організатори постаралися врахувати всі нюанси «скакового» етикету, але представити цей захід у найкращому світлі, на жаль, так і не змогли. Проте, незважаючи на всі «технічні недоліки», російський президент зумів здивувати колег по повній програмі. На «антикварному» московському іподромі змагалися й український сірий трирічний жеребець Нови Базар. Його придбало на заводі Kaldounevees-Reproche Orient у Франції ТОВ «АгроМета» з Луганської області. Жеребець, за оцінками спеціалістів, має чудові перспективи. Він уже виграв два гандикапи (призові перегони, в яких беруть участь коні різноманітного віку і сили), а причиною невдачі є те, що жеребець, як, втім, й інші коні лідерів СНД, не звик бігати по грунтовій доріжці. Мабуть, тренер (відоме навіть його прізвище — Деров) займався з ним на траві. Усього в цьому заході взяли участь 10 всенародно обраних президентів і 12 чистокровних скакунів. Приз президента Російської Федерації в рівній боротьбі відвоював рудий жеребець Акбаш конезаводу «Схід» Краснодарського краю. Спеціалісти вважають його справді одним із найкращих скакунів Росії — його вартість зашкалює за 10 млн. рублів. До речі, років два або три тому нашому Президенту теж дістався в подарунок жеребець. Чудового скакуна, породистого і перспективного, подарували гаранту представники Мирогощанського іподрому (Рівенська область). Іподром цей існує на базі місцевого технікуму і вважається одним із найкращих у країні. Говорять, за кіньми, яких розводять і тренують на іподромі, приїжджають навіть з-за кордону. Проте Леонід Кучма, напевно, тоді був не в курсі «елітної моди», а тому відправив красеня-жеребця в стійло. Подарувати жеребця, погодьтеся, під силу не кожному. Та й утримувати його — досить клопітке заняття. Тому уяву киян все більше полонить екзотика, зокрема плазуни. Наприклад, аметистовий пітон обійдеться в $530, зелений пітон — у $330, індонезійський водяний пітон — у $90. Удави дешевші — від $45 за райдужного до $60 — за констриктора. За парагвайську анаконду просять $55, гадюку — від $110 до $350. Продають у Києві скорпіонів, кобр, каскавел, василісків та ігуан, хамелеонів і гекконів, крокодилів і жаб, саламандр і сцинків, черепах і квакш, павуків і сколопендр. Також користуються попитом і корми для «екзотики» — таргани, богомоли, палочники, краби і цвіркуни. Взагалі, до «змієлюбів» тверезо мислячий громадянин ставиться з якимось побоюванням. І, відзначимо, не без підстав. Адже притягнути додому папужку, рибку або, скажімо, бездомного кота — півбіди. Кожен з нас туманно, але уявляє, чим годувати цю живність і як за нею доглядати. А от близьким одного столичного журналіста пощастило дати притулок у себе довгій ігуані, яку він доставив в Україну з Єрусалима . Власне, після кумедного випадку знайомства з «ігуаничем» народилася ще одна традиція — тепер журналіст з кожного наступного міста привозить у рідне київське житло нового представника тваринного світу. «Ігуанич» живе в тераріумі з хорошим обігрівом. Їсть моркву, м’ясо, сир, швидко росте і при цьому періодично кумедно линяє, здираючи з себе шматками стару шкіру. Тільки собак не любить, може при нагоді стукнути хвостом. Зараз його довжина — близько метра, і це, зважаючи на все, не остаточний показник. Як стверджує досвід, громадян, які захоплюються екзотичними тваринами, у Києві стає все більше. Наприклад, знайома нашого героя розводить удавів, пітонів, африканських сонь, морських свинок, хом’ячків, пацюків, мишей, гекконів і навіть павуків. Вдома у неї живуть: боа констриктор — 2 пари, пітон тигровий — 1 пара, геккони токі — 2 сім’ї, еублефари — 4 сім’ї. Плюс велика кількість різних екстравагантних тварин. Взагалі ж, за словами дами, головний прибуток сьогодні, як і вчора, приносять все-таки не екзоти, а гризуни, тобто пацюки, хом’яки, морські свинки. Моду на них, розповіла жінка, прищепили суспільству неформали. Саме вони завели у свій час настільки корисну для її бізнесу моду на ручних пацюків. Розмножуються вони блискавично, а коштують — 5 гривень звичайний, 10-15 — блакитний. Нагодувати їх, щоправда, теж завдання не з легких, але справа того варта. На зиму моркву, крупи і комбікорм доводиться закуповувати тоннами, а влітку чоловік косить траву і їздить по колгоспах за провіантом. Є цінителі й різноманітних порід морських свинок, у їх розведенні й селекції наша співбесідниця вже давно стала генетиком-практиком. А десь у середині 90-х з’явилися перші більш-менш доступні екзоти. Головна маса екзотичних рептилій і комах зараз, як і раніше, ввозиться контрабандою. І зовсім не з Африки. Здебільшого з Чехії, Польщі або Туреччини, де зообізнес добре розвинений і вже створив свої оптові зооринки. На цих ринках можна купити все: від рідкісних павуків до варанів, хамелеонів, змій і жаб. З південних країн колишнього Союзу також возять звірину, але вже на Захід. Наприклад, черепах тоннами вивозять з Туркменії. Возять по-різному. У схованках, на собі, підкупляючи митницю, яка останнім часом керується досить жорсткими міжнародними стандартами стосовно переміщення тварин. Зообізнес — штука не тільки цікава, але й прибуткова. Мільйони екземплярів рослин і тварин щорічно розвозяться по всьому світу для забезпечення потреб зоомагазинів і торгівлі декоративними рослинами. Заповзятливі українці ввозять у країну тисячі середньоазіатських черепах, папуг, мавп, змій і ящірок, а вивозять щоглів, яструбів й інших птахів, які високо цінуються на Сході. Величезний сегмент цього бізнесу становить торгівля дериватами — вижимками або іншими формами тваринної й рослинної сировини для традиційної китайської медицини. Ріг носорога, вуса тигра, жовч ведмедя, рога сугака — ці китайські варіанти «Віагри» коштують досить дорого, сприяючи масовому браконьєрству. У Росії, пам’ятається, приклад подав Сергій Мавроді, який підбив народ колекціонувати метеликів, внаслідок чого нещасні комахи виявилися на межі знищення. Ціни на комерційні види комах, поширених у країнах СНД, коливаються від $1-2 до $80-100. У той же час важкодоступні види можуть коштувати $300. Загальний же річний обсяг вилучення комерційних видів комах на території колишнього СРСР, за приблизними експертними оцінками, становить $0,8-$1,0 млн. Природно, більшість таких угод — контрабандні. Коротше кажучи, цей бізнес хоч і популярний, але ще не повністю сформований. Інформацію про любителів не зовсім звичайних для нас друзів людини — тих же рептилій або кенгуру — найпростіше знайти в інтернеті, ніж у місті. Але стан справ, за словами спеціалістів, змінюється щодня. Матеріальні можливості людини, що зростають — ось те, що рухає її любов’ю до екзотичної живності. А чому б і ні?
