До повномасштабного вторгнення чоловік працював у Домініканській Республіці. Будував плани на життя за кордоном, але після 24 лютого повернувся додому.
Коли Росія розпочала повномасштабну війну, він був за понад десять тисяч кілометрів від України. Щойно з’явилася можливість – одразу повернувся і долучився до лав Нацгвардії. За його словами, рішення було очевидним. «Люди повертаються заради своєї країни, батьків, дружини, дітей. Хтось мусить битися за них», – говорить гвардієць.
Бойове хрещення Дикий отримав в Авдіївці. Згодом виконував завдання на Покровському напрямку. Разом із побратимами місяць утримував позицію в підвалі, який щодня штурмували окупанти.
«Три дні нас кошмарили дронами. Потім двадцять днів без перерви нас штурмували. Боєприпаси закінчувалися – довелося використовувати трофейну зброю. У підвалі зібрали кілька придатних автоматів противника. Із харчів залишалося лише пів відра меду, яким трималися кілька днів», – згадує військовослужбовець.
Під час однієї з операцій гвардієць взяв у полон російського військового. Отримана інформація допомогла знищити ворожу позицію. Нині свій бойовий досвід він передає рекрутам: навчає вогневої підготовки, тактики та алгоритмів виживання. «Ти маєш постійно бути зі зброєю. Навіть коли лягаєш спати. І головне – знати, як діяти в перші секунди», – наголошує гвардієць на псевдо Дикий.
