Щасливе
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна
☰ РОЗДІЛИ

Вам доводилося бачити зустріч бродячих та свійських собак? Якщо ні — зайдіть до міського парку, де місцеві дворняги кидаються на вгодованих псів, яких «вигулюють» не менш вгодовані хазяї. Або пройдіться тихими вуличками подалі від центру, де собаки на ланцюгу періодично реагують на появу «чужого» пса.

 

«Україна ще буде багатою державою», — вважає провидиця Надія

16-2-2006

Про звичайну сільську фельдшерку Надію, що з села Велихів Володимирецького району, у народі ходять легенди. Жінка, розповідають, вміє «бачити» майбутнє. Тож звідусюди до неї щовечора, після закінчення трудового дня, поспішають люди з найрізноманітнішими життєвими проблемами і запитаннями. Жодному з них вона не відмовляє. Кажуть, що всі її передбачення збуваються, однак Надія не любить, щоб її називали провидицею. «Я просто маю дар Святого Духа вістити і отримую радість від того, що допомогла», — пояснює свої здібності жінка, не беручи за передбачення ні копійки.

«Твого чоловіка до мене ведуть вже ангели»

До інформації про провидицю, яка начебто мешкає у сусідньому з моїм рідним селі, спочатку я поставилася скептично, вирішивши, що такі розповіді — просто чергова вигадка людей, спраглих за дивом. Однак коли про її передбачення розповіла близький друг моєї родини, людина з вищою освітою і тверезим розумом, — у своїх висновках завагалася. Недавно у цієї людини під загрозою перебувало життя невістки. У неї були дуже складні пологи і лікарі не давали надії на життя. Свекруха подумки молилася: «Боже, я ладна віддати частину свого життя, аби лиш невістка вижила, бо що я буду робити з такою маленькою дитиною?!». На щастя, невістка одужала, але невдовзі прийшла друга біда: інсульт розбив чоловіка, він перебував у комі. Нещасна жінка не знала, що робити і, за порадою знайомих, звернулася до Надії. «Чи виживе мій чоловік? — питала вона. — І чи не можу я продовжити йому життя, віддавши свої роки?». Надія, яка не могла нічого знати про невістку жінки, ставши на молитву, здивувала її фразою: «Ти вже віддала частину свого життя і не зможеш більше цього зробити. А твого чоловіка вже ведуть до мене під руки ангели». Через кілька днів її чоловіка не стало.

Звісно, все це можна вважати звичайним збігом обставин. Однак чомусь вони збігалися і в інших людей, які зверталися до Надії.

Майдан у період революції прикрашали… аури-кульки

Сама провидиця не може пояснити, яким чином відбувається процес пророкування чи передбачення, хоча зовні він досить простий. Жінка стає на коліна й довго молиться. Потім швидко-швидко промовляє слова, начебто від імені Бога, причому фрази зрозумілою, рідною нам мовою чергуються з фразами іноземною мовою, яка нагадує чи то давньоєврейську, чи то якусь іншу. Завчити наперед таку скоромовку, в якій уривки фраз зрозумілою нам мовою виявляються пов’язаними між собою, було б непросто. Надія говорить, що вона особисто не знає нічого про майбутнє людини, просто через неї говорить Бог, і сказаного її устами вона не запам’ятовує.

— Записувати цей процес на диктофон пробувала одна жінка, яка зацікавилася мною, — розповідає Надія. — На підставі моїх слів збирається видати книгу. До речі, я співпрацюю й з іншими людьми, які мають незвичайні здібності. Так, у мене в Києві є знайома, яка вміє зняти з допомогою фотоапарата ауру людини. Вона фотографувала Майдан Незалежності у Києві під час помаранчевих подій. І знаєте, який вигляд він мав? Повітря над майданом було заповнене безліччю прозорих кульок. Ця жінка працює з наукою. Я теж не відкидаю науки. Адже це мудрість Божа. Правда, людина собі присвоює славу творця, хоч він її у наукових відкриттях не відпускає далі, ніж це потрібно.

— А як ви ставитеся до ворожок, екстрасенсів? Вони ж теж прогнозують майбутнє, а релігія, як відомо, забороняє до них звертатися.

— Людині дозволено йти туди, куди її веде розум. Ворожби ж як такої не існує, просто є люди, які мають якусь частину дару. Щоправда, нерідко користуються ним задля власного збагачення.

В Україну ще повертатимуться ті, що виїхали

Надія ходить до православної церкви. Правда, прийшла до віри не зразу. Близько 20 років тому в неї померла мама, і вона довго не могла заспокоїтися. Кинулася на пошуки духовного. Через кілька років Надія виявила у себе незвичайний дар. Пригадуючи той момент, каже, що здивувала всіх, перейшовши мимоволі під час молитви на не зрозумілу нікому, навіть самій собі, мову. Відтоді усе й почалося. Тепер до неї йдуть щодня, причому не тільки прості люди, а й ті, що займають високі посади у районі. Через відвідувачів жінка навіть не має коли займатися господарством. А воно чималеньке: шестеро свиней, корова, птиця. Ходити біля цього всього доводиться чоловіку Надії. І добре, що він і четверо їхніх дорослих синів розуміють і підтримують свою дружину і матір. Надія каже, що її не виснажують постійні відвідувачі, навпаки, вона отримує від цього радість. Адже робити добро — угодна Богу справа.

Надія каже, що не може сказати про погане, що має трапитися з людиною. Хоча і добро, і зло, пояснює жінка, — від Бога. А через зло, послане людині, він її випробовує і дає відчути погане, щоб вона цінувала хороше.

— Ні сатани, ні диявола не існує, — вважає Надія. — Це все просто наші падіння душі. Гріхи ж знищуються тоді, коли ми прощаємо інших. Недарма ж є заповідь: «Возлюби ближнього, як самого себе», і в молитві говориться: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Коли ми прощаємо, нас Бог теж прощає.

— А чи можна змінити долю?

— Ні. Тому даремно казати п’яниці чи наркоману, щоб він розкаявся і залишив згубну звичку. Долю можна змінити лише, якщо на це буде воля Божа.

— Ви можете дати відповіді щодо майбутнього конкретних людей, а про цілу державу, наприклад, про нашу, можете щось сказати?

— Під час помаранчевої революції, коли я разом з іншими односельцями молилася за те, щоб не було війни, мені було сказано Богом, хто буде Президентом держави, і це справдилося. Щодо майбутнього України можу сказати, що вона буде дуже багатою державою і сюди ще повертатимуться ті, хто виїхав звідси у пошуках кращої долі.

— А коли це буде?

— Я не можу сказати більше, ніж мені дано.

Мирослава ШЕРШЕНЬ.

 
Читайте також:

Паніка — перший і єдиний симптом пташиного грипу?
№11, 14-2-2006

Кримінальні квартирошукачі
№11, 14-2-2006

Тіло сина залишила щурам
№10, 9-2-2006

Як поділити дитину, коли тато і мама розлучені?
№10, 9-2-2006

Шкідливі книжки
№9, 7-2-2006

З $20 у кишені втекла із секс-рабства
№9, 7-2-2006

Історію Олени багато людей називають дивом

За штампом «дитина війни» можна не поспішати
№8, 2-2-2006

Що загрожує рівнянам?
№8, 2-2-2006

Зекономили на комунальниках
№8, 2-2-2006

Вимагають півмільйона
№8, 2-2-2006

«Містика» Булгакова базувалася на реальних фактах
№7, 31-1-2006

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Керівник рекламного відділу — Микола Жванський: rivne_ren@ukr.net

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (096) 81-89-627, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.