Щасливе
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна
☰ РОЗДІЛИ

Вам доводилося бачити зустріч бродячих та свійських собак? Якщо ні — зайдіть до міського парку, де місцеві дворняги кидаються на вгодованих псів, яких «вигулюють» не менш вгодовані хазяї. Або пройдіться тихими вуличками подалі від центру, де собаки на ланцюгу періодично реагують на появу «чужого» пса.

 

Гранітний Петрушин

13-3-2014

Останнім часом прізвище "Гранітний" звучить у Рівному чи не щодня. Бо саме так називає себе керівник місцевого "Правого сектора", претендуючи якщо не на усю повноту влади у місті, то принаймні на роль морального авторитета у численних суперечках щодо майбутнього нашого міста після революції. Нам здалося підозрілим, що у молодого ватажка місцевих "повстанців" виявилося таке підходяще прізвище. І ми не помилилися у своїх припущеннях.

Виявилося, що до 15 січня минулого року Ярослав Гранітний мав прізвище Петрушин. Що ж змусило 33-річного рівнянина Петрушина "за­кам'я­ні­ти", взявши "гранітне" прізвище? Ми задали це запитання йому самому, але спочатку поцікавилися походженням та життєвим шляхом ватажка "Правого сектора" в Рівному.

До певного часу його життя було схожим на життя багатьох його однолітків. Народився Ярослав Петрушин 1979 року в Рівному у простій робітничій родині. Батько працював електриком, мати — продавцем. Після закінчення дев'яти класів у школі №8 питання здобуття подальшої освіти перед Ярославом, треба розуміти, не стояло. Хлопець пішов працювати, здобувши згодом атестат у вечірній школі. Потім була служба у війську, звільнення у запас і робота вантажником та охоронцем на ринку.

Наступні сім років Петрушин провів у Москві на заробітках. Повернувся Ярослав звідти до Рівного у 2007 році. Повернувся, маючи гроші та непереборне бажання професійно займатися націоналізмом. Із цією метою вступив до "Свободи", від якої спробував обратися депутатом однієї з районних рад. У депутати Петрушина не обрали. Тож у "Свободі" він дослужився лише до місця одного з помічників Олега Осуховського, який позаторік обрався від Рівного до Верховної Ради. Тоді й настало в Ярослава Петрушина розчарування у "Свободі". Він побачив іншу силу — УНА-УНСО, яку в Рівному самотньо представляв забутий тоді усіма Олександр Музичко.

Якраз на період пошуку свого місця серед професійних націоналістів і припало рішення Ярослава Петрушина стати "Гранітним", яке він і здійснив, скориставшись своїм конституційним правом на зміну імені, прізвища чи по батькові, яке має кожен громадянин України. Тепер, коли телевізійні кадри із "страшним Музичком" не сходять з екранів московських телеканалів, виправдовуючи агресію Росії, обидва професійних націоналісти насолоджуються здобутою славою. Не виключено, що саме під час багаторічного перебування у Москві й зрозумів тоді ще Петрушин, чого саме не вистачає Путіну, аби виправдати напад на Україну. Зрозумівши, він став "Гранітним" і допоміг Музичку "прославитися". Той, щоправда, поки не пішов міняти своє прізвище на "Білий".

За цим всі якось не помітили, що УНА-УНСО, заснована колись відомим провокатором Корчинським, перетворилася на "Правий сектор". І чого це вони весь час перейменовуються?

Микола НЕСЕНЮК.

Про своє минуле і, зокрема, політичну діяльність сам п.Ярослав розповідає так:

— У 2000 році я поїхав у Росію — на заробітки. Згодом працював і навчався у Московській фінансово-юридичній академії. Проте не довчився — обставини склалися так, що мені потрібно було повернутися в Україну. У Росії в мене залишилося багато друзів, з якими досі підтримую контакт. З ними стараємося про політику не говорити. Щоправда, днями мені сказали: якщо у вас буде геть погано, приїжджай, для тебе місце завжди знайдемо.

У 2007 році, як тільки повернувся в Україну, одразу вступив у "Свободу", бо був злий на владу і на нашу банківську систему. А ще мене обурило, як люди у посольстві вимолювали собі візи. В Україні працював монтажником вентиляційних систем, а з 2010 року відкрив власну справу — займався роботами із завершення будівництва: прибиранням будівельних майданчиків і т.п. Будівництво — сезонна робота, тому й успішність мого бізнесу залежала від пори року.

У 2010-му за завданням партії поїхав на Рокитнівщину — розбудувати там організацію партії та взяти участь у виборах до місцевих рад. У 2012-му займався передвиборчою кампанією Олега Осуховського. Я одразу сказав: працюю на Олега, аби він пішов у Верховну Раду і більше не повернувся на Рівненщину. Він боявся просувати місцеві проекти, не міг приймати рішення самостійно.

Загалом у 2010-му почалися негативні тенденції в партії: вона поділилася на депутатів і на недепутатів. Перед акцією "Україно, вставай" я розіслав керівництву партії лист — на чотирьох аркушах виклав те, що, на мою думку, є негативним у "Свободі" і що потрібно виправляти. Але на мій лист ніяк не відреагували. І я вирішив піти з партії, бо не бачив там майбутнього.

Навесні 2012 року познайомився з Олександром Музичком і пристав на його пропозицію перейти в УНА-УНСО. Услід за мною туди одразу вступило щонайменше 10 "свободівців". До початку революції ми встигли створити сильну команду. До того, що робиться зараз, я був постійно готовий. А що робитиму потім — не знаю. Бізнес довелося призупинити, оскільки не вистачає часу на нього. Якщо керівництво вирішить, то, можливо, балотуватимуся на виборах.

Чому не захотів бути Петрушиним? Були особисті на те причини. А "Гранітний" обрав, бо ще ніхто не зміг мене зломити чи поставити на коліна.

Записала Алла Садовник.

Читайте також по темі:

 
Читайте також:

Володимир Хомко: "Люструйте мене!"
№18, 7-3-2014

Через чорний хід пройшов на роботу новопризначений начальник обласної міліції В'ячеслав Чайка
№18, 6-3-2014

Нові призначення:
№17, 4-3-2014

голова ОДА — в президії, начальник міліції — у дорозі

Повна бойова готовність
№17, 4-3-2014

Повна бойова готовність
№16, 2-3-2014

Музичко, забери автомат!
№16, 26-2-2014

Загинули за європейську Україну
№15, 25-2-2014

Снайпери убили в Києві п'ятьох рівнян
№14, 20-2-2014

Рівне: заколот чи революція?
№14, 20-2-2014

Центр Рівного перекритий. Страйк
№13, 19-2-2014

Загадкова смерть у Костополі
№13, 18-2-2014

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Керівник рекламного відділу — Микола Жванський: rivne_ren@ukr.net

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (096) 81-89-627, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.