Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна
☰ РОЗДІЛИ

«Дєло» було 17 жовтня у Києві. Саме на цей день було оголошено «акцію протесту». Ну, я і пішов… На Інститутській поряд із Нацбанком стояло півтори сотні людей з прапорами «партії Рабиновича». Отак я несподівано об'єднався з людиною з легендарним прізвищем.

П'ять гектарів біля Рівного - для Мартина


У 39 тисяч гривень оцінили 4,8 га лісу неподалік Рівного, які наступні 15 років орендуватиме підприємство Романа Мартина, друга голови Рівненської РДА. На ділянці, що прилягає до водойми неподалік села Сергіївка, підприємець має зробити зону відпочинку.

 

Сосонки — Бабин Яр Рівного

11-8-2016

Довоєнне Рівне важко реконструювати в уяві. Не тільки тому, що воно було значно меншим від нинішнього за розмірами, а й тому, що значну кількість його населення становили євреї. У місті повсюдно було чути мову ідиш. У синагогах і молитовних будинках лунав іврит. Тут, у невеликому волинському містечку, поруч з українськими та польськими, функціонували єврейські культурно-просвітницькі організації та товариства.

Сосонки

Таке національне розмаїття товариств зникло після включення Рівного до складу СРСР. Встановлення тоталітарного режиму призвело до закриття національних спілок. Місто опинилося у жорнах репресій супроти того, хто раніше виявляв громадську активність. Нерідко жертвами сталінізму ставали й ті, кого сьогодні зазвичай називають «пересічними мешканцями».

Напад Німеччини на СРСР відкрив нову сторінку в літописі України. Вже 25 червня 1941 р. радянські війська залишили Луцьк, 28 червня — Рівне. Тут, як і в інших окупованих містах, євреїв змушено носити на одязі розпізнавальний знак — нашивку у вигляді жовтої шестикутної зірки, а згодом — зірку Давида. Їхній життєвий простір обмежено численними дискримінаційними розпорядженнями.

Маніакальне прагнення нацистів позбутися євреїв визначило їхню долю. Вже 9 липня 1941 р. на околиці Рівного розстріляно 400 євреїв. Вони стали першими жертвами Голокосту в цьому місті.

Це був пролог великої трагедії, яка відбулася 6-7 листопада 1941 р. Напередодні в місті розповсюджено розпорядження окупаційної влади: «Всім євреям зібратися о 6-7 годині ранку на центральній площі міста, взявши з собою цінності і речі першої необхідності».

Під снігопадом вранці 6 листопада до площі почали сходитися містяни. У районі Грабника мали зібратися всі, хто не мав спеціальних посвідчень, що видавали окупанти ремісникам. А тому у колоні приречених опинилися всі — від дітей до дорослих та старих. Навіть тяжкохворих несли на ношах з лікарень. Сюди привели навіть жінку, яка в ту ніч народила дитину…

Невдовзі площу оточили жандармерія і поліція. «Ніхто не думав, що йде на смерть — оповідав згодом Х. Лернер. — Якби хтось здогадався, то не пішов би на площу».

Приречених конвоювали за місто — в урочище Сосонки. Там заздалегідь було викопано величезні рови, які й стали місцем останнього притулку тисяч рівнян.

«Кожен [кат], — згадувала згодом Х. Новаковська, — практикував свій спосіб убивства: одних шикували вздовж ями обличчям до ями, і німець по черзі стріляв кожному в потилицю, інших ставили перед ямою на коліна, третіх примушували бігти до ями, і коли людина наближалася до ями, у неї стріляли і т.д.

Одних маленьких дітей кидали в ями живими, інших підкидали вгору і стріляли на льоту. Усе це супроводжувалося передсмертним стогоном та криками вмираючих і реготом катів. Якщо хтось із приречених намагався втекти, його пристрілювали…».

Жертвами злодіянь у Сосонках стали 17,5 тис. євреїв Рівного. За масштабністю здійсненого злочину ця акція поступалася тільки тим, які відбулися в Києві (сумнозвісне урочище Бабин Яр) та Кам'янець-Подільському. У Бабиному Яру 29-30 вересня 1941 р. було розстріляно понад 34 тис. євреїв, місяцем раніше у Кам'янці-Подільському — 23600 євреїв.

Жертв розстрілу в Сосонках нашвидкуруч засипали землею. Згідно із задумом убивць, ніхто не мав знати того, що сталося в цьому місці — колись мальовничому лісі, куди рівненських школярів часто водили на прогулянки вчителі. «…Ліс був дуже великий, — згадували ті учні, котрим довелося бувати на таких вилазках, — поєднувався з молодим модриновим лісом, таємничим і загадковим у своєму мовчанні — він сягав аж Колоденки до місцевих лісів, які тягнуться невідомо як далеко». Тепер місце, що в рівнян асоціювалося з радістю, розрадою, мало назавжди замовкнути, забути той злочин, що відбувся в Сосонках…

Після звільнення Рівного від загарбників у Сосонках споруджено невеликий обеліск. А справжній меморіал, котрий оберігає місце останнього спочинку безневинних жертв нацизму, споруджено в урочищі вже на початку 1990-х рр. після розпаду СРСР (влада якого послідовно замовчувала не лише трагедію Голодомору, але й Голокосту) та проголошення незалежної України.

Максим ГОН.

 
Читайте також:

Майбутній Нобелівський лауреат жив у Рівному на вулиці Шосейній
№17, 28-4-2016

На Соборній змінювали таблички щонайменше сім разів
№6, 11-2-2016

Небагато вулиць Рівного зберегли свої первісні назви

Від рябчиків і окопної каші — до ананасів і салату з крабових паличок
№97, 6-1-2016

Листівки із старого альбому
№97, 6-1-2016

Транспорт 30-х у Рівному: від залізничного вокзалу до вулиці Галлєра — на таксі за злотий
№89, 3-12-2015

Новий Світ по-рівненськи
№48, 9-7-2015

Мода 30-х у Рівному: білизна марки «Галя» та капелюхи «Bon-Gout»
№46, 2-7-2015

Артистична богема з Рівного
№28, 16-4-2015

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Керівник рекламного відділу — Микола Жванський: rivne_ren@ukr.net

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (096) 81-89-627, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.