Щасливе
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна
☰ РОЗДІЛИ

Завжди хочеться купити дешевше. І не лише тому, що грошей зайвих немає, а тому що розумієш, що більшість із заплаченої тобою суми піде не виробнику, а посередникам. Тим, хто переконав тебе саме це, а не інше купити, випити, з'їсти, почитати, подивитись…

20 серпня на Північному - сімейне свято


У Рівному цієї неділі, 20 серпня, відбудеться «Сімейне свято» на Північному. Заплановані виступи композитора, продюсера та співака Сашка Невже, фіналістки «Х-фактора» та фестивалю-конкурсу «Ми талановиті» Аліни Ляшук, а також переможців фестивалю-конкурсу «Ми талановиті. Мегаподія».

Водопровід — на сміттєзвалище


До кінця року на сміттєзвалище, що на околиці Рівного, проведуть водопровід. Проект обійдеться у 4,3 мільйона гривень. Це потрібно для гасіння сміття, яке влітку час від часу загоряється.
 

Історія життя людини в КНДР

8-4-2017

Диктаторські режими як стики багатьох суперечностей, а також як поля для розгортання особистісних драм дуже давно цікавлять письменників. Але для того, щоб описати ті жахи, які відбуваються у КНДР, автору книги «Син начальника сиріт» Адаму Джонсону потрібна була особлива сміливість і працьовитість, адже будь-який диктаторський режим намагається приховати свої злочини. Зусилля письменника не залишилися непоміченими — художній роман отримав у 2013 році Пулітцерівську премію.

Син начальника сиріт

У творі йде мова про життя Чона До — того самого сина начальника будинку сиріт. Вже навіть у цьому факті автор заклав протиріччя, адже хлопець зростав у притулку, яким керував його біологічний батько і спеціально влаштував сина ближче до себе. Але той не виділяв свого нащадка, а навпаки, більше з нього вимагав. Тому в дорослому житті усі, хто дізнавався, що він із притулку, думали, що він сирота, хоча це була тільки наполовину правда.

Саме Чон обирав, хто з дитбудинку на який завод піде працювати або хто де спить, і від цього залежало життя. Кожного могли відправити на завод очищати цистерни від токсичної фарби або ж покласти спати якнайдалі від печі — в такому разі у дітей відмерзали пальці з усіма подальшими наслідками. Через такі моменти твір важко читати, адже їхня реальність занадто відмінна від нашої. Але з третини твору я звикнув і сприймав багато страшних речей як належне для тієї реальності.

Нелінійність сюжету протягом твору підкидає велику кількість розворотів на 180 градусів. Хоча з іншого боку, яка може бути стабільність у системі, де будь-кого за найменшу провину можуть відправити до трудового табору? Чи коли людину з вулиці можуть забрати на вісімнадцятигодинну роботу в поля? Або ж якщо людина тікає за межі країни, її сім'ю, а також її колег із сім'ями відправляють до трудових таборів?

Цікавим прийомом у книзі є те, що деякі розділи написано від імені пропагандистського радіо — по-нашому «брехунця», який всі жителі були зобов'язані слухати у своїх квартирах, щоб «завжди бути готовими до авіанальоту підступних американців». Для них радіо — чи не єдина можливість дізнаватися новини, адже телевізорів майже ні в кого немає, також мало електроенергії. У цих розділах партійні функціонери перегравали ситуації, які трапилися у житті героїв книги так, як це було вигідно для керівництва Корейської Народно-Демократичної Республіки.

Цю книгу також можна назвати щепленням від тоталітаризму, адже корейський півострів до другої світової був колоніальними володіннями Японії. Після перемоги його було розділено між СРСР та США — так утворилися дві республіки. У Північній Кореї радянська імперія діяла добре знайомими нам методами — монополізувала владу Трудова партія, планова економіка, практично уся промисловість, внутрішня та зовнішня торгівля перебувала під контролем держави. Південній Кореї пощастило набагато більше, і сьогодні рівень життя у ній прирівнюють до невеликих країн Євросоюзу.

Загалом цей драматичний роман, звісно ж, про любов і про те, як залишатися людиною в нелюдських умовах. Попри усі випробування, які випали на долю головного героя, Чон До завжди намагався бути людяним до інших. І ця фундаментальна риса характеру не раз стала для нього рятівною у надзвичайно суворих, часто суперечливих здоровому глузду реаліях КНДР.

Марк ОПЛАЧКО.

 
Читайте також:

«Океани» — без меж
№14, 7-4-2017

Модернізм і «Daily Painting»
№14, 6-4-2017

Фокусник… на сцені театру ляльок
№13, 2-4-2017

Культ жінки, «лямур-тужур» і «коктейль із сонця та шансону»
№13, 30-3-2017

Премію імені Косміаді одержали двоє
№13, 30-3-2017

Спершу Рівне, а Франція — потім
№12, 26-3-2017

«ДНК» довжиною у 150 років
№12, 25-3-2017

Останні дні емоцій
№12, 24-3-2017

У театрі — інша «Земля»
№12, 24-3-2017

«Персональні візії» доктора архітектури — на фото в музеї
№12, 23-3-2017

І знову Косміаді!
№12, 23-3-2017

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Керівник рекламного відділу — Микола Жванський: rivne_ren@ukr.net

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (096) 81-89-627, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.