Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна
☰ РОЗДІЛИ

Двадцять років тому один місцевий працівник «органів», прізвище якого тепер аж страшно називати, приніс мені відеокасету, на якій була записана прихованою камерою сцена «обслуговування» повією відомого у ті часи народного депутата. Дивитись було, звісно, бридко, але довелося це зробити, аби потім заховати цю касету подалі. Хоча ні. Я дав її на один день своєму приятелю, чия далеко не молода вже тітка була у того депутата просто закохана.


19 грудня, на Святого Миколи, у Рівненському міському будинку культури покажуть дитячу виставу «Щенята рятують Новий рік». квитки вже у продажі.

 

Багатодітні Цепцевичі: чому поліське село, де немає роботи, не покидає молодь

12-9-2017

109 дітей за вісім місяців народилися цього року у Цепцевичах Сарненського району. Від районного центра до села — 25 кілометрів поганої дороги. Окрім як у бюджетних закладах, роботи не знайти, проте молодь не покидає села, а останні п’ять років менше сотні дітей там не народжується. Тож нині Цепцевичам, де у повазі багатодітні родини, бракує не тільки школи, дитсадка, а й навіть землі.

Цепцевичі

Перше вересня у Цепцевичах

Цепцевичі — село з найбільшим приростом населення в області. Народжується у селі на понад 20% більше людей, аніж помирає. Живуть тісно — вільних для будівництва ділянок уже немає, проте розповідають, що мешканці села надають перевагу зводити хату на городі, аніж перебиратися навіть у сусідні, більш просторі, села.

Цього року до школи у Цепцевичах пішло 68 першокласників, наступного буде 94 і з кожним роком кількість школярів, які нині і так навчаються у три зміни, збільшуватиметься. Попри такі буми народжуваності, у Цепцевичах досі немає ні дитсадка, ні повноцінного приміщення школи — обіцянки збудувати нову шкільну будівлю досі не виконали.

 — Якщо до кінця року не розпочнуть будівельні роботи, не знаю, що батьки можуть вчинити, — розповідає директорка цепцевицької школи та депутатка облради Людмила Мариніна. — Батьків болить, що їхні діти о дев’ятій вечора тільки повертаються додому неосвітленими вулицями (ліхтарі є лише на центральній). Дитсадка також немає, бо у приміщенні, яке свого часу будували для дошкільнят, змушені були розташувати початкові класи. У Цепцевичах завжди була висока народжуваність, а останні п’ять років з’являється на світ щороку понад сотня дітей. Маємо найвищу народжуваність у районі і хіба з нашим селом можуть конкурувати села у Рокитнівсьом районі. У нашій школі — майже 700 учнів (для порівняння, у Демидівці, що є районним центром, менше 500 школярів — ред). Наступного року на 50 буде більше.

Людмила Мариніна у село приїхала працювати у 2005 році. Розповідає про випадок, коли одинадцятикласники довго допитувалися, чому у неї тільки двоє дітей, а батьки через два роки розповіли, що уважно придивлялися, як нова директорка ставитиметься до їхніх дітей та чи не «присаджуватиме» через їхнє віросповідання.

Цепцевичі

Більшість у Цепцевичах належить до християн євангельської віри. Саме цим частково і пояснюють високий приріст населення. Бо родини народжують стільки дітей, «скільки дає Бог», зазначають у селі. Окрім того, у Цепцевичах завжди були великі сім’ї. Як розповідають, коли тільки три-чотири дитини, родину вважають маленькою і вона не користується такою ж повагою, як ті, де по 5-16 дітей.

Оскільки у селі немає підприємств, чоловіки переважно їздять на заробітки, а жінки виховують дітей та дбають про господарство. Подібна ситуація в інших великих поліських (не бурштинових) селах. Заробляти гроші у Києві чи за кордоном їздять цілими родинами. Коли повертаються, зводять по черзі один одному будинки. Майстрів не наймають — усе своїми руками.

 — На свята збираються цілими сім’ями, то до 200 людей у хату може вміститися,  — розповідає Людмила Мариніна. — На весілля кличуть тільки найближчих і менше 200 осіб все одно не буває. Переїздити жити в інших селах не хочуть — настільки сильні родинні зв’язки. Навіть ті, хто спершу погоджувався на запрошення і переїжджав, поверталися назад. Село дуже цікаве. У Цепцевичах є і дім молитви, і церква. Релігійні громади дуже дружно між собою живуть, спільні свята проводять. На випускний частина дітей іде до церкви, частина — до дому молитви, потім всі сходяться. Цінності у прихожан церкви християн віри євангельської дещо інші. Оскільки дітей у родинах багато, вони не виростають розпещеними, як у тих, де одна-дві дитини, їх змалку привчають до роботи. Не йдеться про експлуатацію дитячої праці, ні, просто у кожного є свої обов’язки — пригнати корову, виполоти город і т.п. Усі дуже дружні, поважають старших. Сімейне виховання відчутне у школі — ми не маємо проблем із дітьми, на обліку жодної дитини, яка була б з неблагополучної сім’ї. Тільки цього року трапився випадок, що вісьмох діток передали на виховання бабусі і дідусю, бо батько помер, а мати себе неналежно повела, проте усі діти нині доглянуті.

Цепцевичі

Цепцевицька школа стала першою, де ввели інклюзивні класи, в яких з усіма навчаються діти з особливими потребами. Як розповідає пані Мариніна, якщо в міських школах проти такого об’єднання протестували батьки, то у Цепцевичах навчання у звичайних класах дітей з особливими потребами підтримують і дорослі, і однолітки.

 — У наших дітей є людяність і милосердя,  — додає пані Мариніна. — Проблема у великих сім’ях хіба у тому, що не всі діти можуть отримати вищу освіту. Але батьки стараються, аби хоча б деякі навчалися у коледжах чи університетах.

Цепцевичі — не єдине село на Рівненщині, де народжується багато дітей. Такі ж можна знайти і у Володимирецькому, і у Рокитнівському районах. Через значну кількість населення у таких селах дороге житло та земля. Інфраструктура ж залишається поганою.

Голова у Тутовицькій сільраді, в яку входять, окрім Цепцевич, ще чотири села, Валентина Волощук розповідає, що попри те, що у кожному з сіл — хороша народжуваність, у жодному немає дитячого садка. У Висовому, Довгому та Чемерному діти навчаються у дві зміни, бо приміщення шкіл не розраховані на таку кількість учнів.

 — Села розбудовуються, вони дуже гарні, але ні доріг, ні дитячих садків, ні шкіл — влада обіцяє і нічого не робить,  — підсумовує голова.

Алла САДОВНИК.

 
Читайте також:

У геологорозвідку бурштину "Укрбурштин" — з насосом
№36, 7-9-2017

Шкільний переполох у Борбині: понад 250 школярів не знають, де навчатимуться
№35, 31-8-2017

Рівненський військовий полігон: стріляють мисливці
№33, 19-8-2017

Павлишин-молодший три гектари лісу хоче... для прибирання
№34, 18-8-2017

В «Агрохолдингу Зоря» — у розпалі жнивна кампанія
№32, 17-8-2017

Синові директора РАЕС Муляренко дав 2,8 га лісу біля Білого
№31, 4-8-2017

Співпраця з «VITAGRO» вигідна для громади
№31, 3-8-2017

Сивий мріє про децентралізацію «через коліно»
№30, 28-7-2017

У будні — облрада, у вихідні — церква
№30, 27-7-2017

Де на Рівненщині вигідніше та безпечніше заправляти автомобіль
№28, 20-7-2017

Квасилів грітиме інвестор?
№28, 17-7-2017

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (098) 547-38-33, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.