Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна
☰ РОЗДІЛИ

Ті, кому тепер під тридцять, не кажучи вже про молодших, дуже здивуються, дізнавшись, що колись квартиру не можна було купити або продати. Тому що квартири належали «народу», точніше керівникам різних рівнів, які ті квартири могли людям давати або не давати. Бабусі вам розкажуть, що квартири тоді були безплатні, але забудуть додати, що чекати на безплатну квартиру можна було роками, часто десятиліттями.


 

Чужа дружина у хаті: що залишилося за кадрами передачі «Міняю жінку»

2-1-2018

Третій тиждень рівненська родина підприємців Сидорчуків — у центрі жвавого обговорення. Тетяна та Роман — досить відомі у Рівному завдяки свої активній громадській діяльності, тож новина, що взяли участь у проекті «Міняю жінку», змусила багатьох рівнян чи не вперше переглянути цю передачу. І у багатьох перегляд викликав суперечливі почуття.

Роман та Тетяна Сидорчук

Думки глядачів розділилися: для одних родина Сидорчуків, що виховує чотирьох синів, — зразкова: сильний та авторитарний тато, який дбає про матеріальне становище сім’ї, та лагідна мама, яка повністю перебрала на себе усі домашні клопоти. Втім, інші в образі Романа побачили домашнього тирана, якому дружина приносить щоранку каву в ліжко і який змусив чужу жінку мити підлогу в супермаркеті, щоб заробити гроші на шматок м’яса.

Родина Сидорчуків у проекті обмінювалася із молодою сім’єю із Кривого Рогу. Тамтешні Аня та Ігор мають двох дітей та кардинально відрізняються від рівнян, на чому, очевидно, і намагалися зіграти продюсери. Голова у сімействі — Аня. Чоловік, який працює охоронцем, перебрав на себе левову частку хатніх обов’язків, а діти, як випливає із сюжету, ростуть без потрібної батьківської любові та достатку.

За умовами контракту родинам рік не можна було говорити про деталі участі у проекті. Інакше — кілька десятків тисяч штрафу (до речі, під час зйомок родинам було заборонено комунікувати. За використання телефону та Інтернету передбачалося 30 грн. «штрафу»).

Знімалися для передачі ще у січні, проте тільки у грудні сюжет випустили в ефір. Дія контракту завершилася, тож Сидорчуки охоче розповідають про те, що залишилося за кадром. За їхніми словами, всі жахи, які довелося пережити під час обміну, із передачі завбачливо викинули.

— З чоловіком сім років зустрічалися, десять одружені. Ми активні люди, проте час від часу нам потрібно робити якийсь контрольований стрес. Участь у програмі була для нас авантюрою: нові люди, нові знайомства, нове середовище. Ми заповнили анкету на сайті проекту. Наступного дня перетелефонував кастинговий менеджер і три години проводив Skype-співбесіду, — розповідає Тетяна.

Я — не авторитарний, але люблю, щоб вдома був лад. У нас — четверо дітей і усі хлопці, які шукають будь-яку можливість, щоб вилізти на шию і спустити ноги. Анатолій Єрема, шеф-редактор проекту «Міняю жінку», написав нам, що все було дуже толково, гарно і що ми — кайфові, — зазначає Роман. — Знімальна група приходила о шостій ранку і була до 20?ї вечора. Відчуття спокою не було взагалі. Але таке і потрібно було, бо за цей час дуже засумував за дружиною. У передачі не показали і третини відзнятого. Як нормальні західняки, ми готувалися. Перш за все, зробили ремонт у хаті. Нам заплатили за участь у проекті 8 тисяч гривень. А ми тільки 15 тисяч вклали у ремонт. За півгодини до приїзду знімальної групи ще лампи довкручували.

За словами Тетяни, до приїзду чужих людей родина готувалася якнайкраще, навіть допомагали друзі, тож коли потрапила у Кривий Ріг, була неприємно вражена.

Було відчуття, що у квартирі місяць ніхто не замітав, — розповідає Тетяна. — У сюжеті весь жах того житла заретушували, фактично реально показали лише одну ванну, хоча і її вистачило, щоб усі за серце хапалися. Писали обурливо у коментарях, що я фукала, що тільки один борщ наварено. Я не через борщ бридилася, а від каструлі, до якої руки прилипали. Там усе таке було. Знімальна група забирала мене у готель митися, бо весь жах ванни не передати. Там було страшно за щось взятися. Побачивши це все першого дня, почала плакати. Не тому, що мені тиждень там потрібно було жити, а тому, що розуміла: до мене додому поїхала жінка, яка так живе. У мене склалося враження, що це може бути наркоманка. Але у сюжеті все дуже облагородили. На круглому столі Аня сказала, що цілий день до нашого приїзду вона прибирала кухню. То мені вже страшно уявити, що було доти.

Дружина потім розповідала про консервацію, що була у квартирі, — додає Роман. — У банці зірвало кришку, з неї все витекло і на полиці виріс гриб. Можете уявити? Гриб у хаті, де діти! А показали тільки реакцію дружини і її слова про пеніцилін. А смерділо ж як. Аня дуже гарно складає букви у слова, як наші політики. «У нас — перспектива, ми будемо робити це і те…». Але реалії зовсім інші. Під час зйомок передачі ми святкували мій день народження. Прийшли мої куми — всі у вишиванках, пальтах, красиві. Ми пішли у ресторан. Аня прийшла у рейтузах. Її щастя, що цього не показали. А на 12 страв Багатого вечора вона зварила купу рису і поклала на тарілці. Хоча б кетчупом полила чи сосисок туди нарізала. Реально більшість страв зробив наш син Юрій.

Роман та Тетяна Сидорчук

Ігор, чоловік із Кривого Рогу, за словами Тетяни, у житті також інший, аніж його показали у передачі.

Коли о восьмій вечора знімальна група йшла, він залишав дітей на мене, чужу жінку, та редактора проекту, який ночував зі мною на квартирі, — розповідає Тетяна. — В останній день, коли ми о другій ночі мали виїздити, він пішов і не брав трубку, коли телефонували. Ми не знали, що нам робити з дітьми. У першу ніч лягла спати з Поліною, а вона мене питає: «Мамочка, а що ти вмієш готувати?» (Мамочкою одразу почали мене звати). Кажу, що все, особливо з Інтернетом. А вона мені: «А котлети?». Такий шок у неї був, що вмію і що приготую. Оператор розповідав, що коли я поверталася з ринку і діти почули, що клацнули двері, то побігли, за його словами, як цуценята: «Мамочка, мамочка!». В останній вечір Поліна сиділа у мене на руках і просила: «Мамочка, можна ми поїдемо з тобою і будемо з твоїми дітками жити?». Сльози були у всієї знімальної групи. Ярик тиснувся до моєї руки, коли з ним спала, і питав: «Мамочка, ти нікуди не щезнеш?».

У Романа свій погляд на те, чому у родині з Кривого Року саме так:

Проблема Ігоря, як на мене, з дитинства: у нього була сильна мама, викладачка, і вона подавила у ньому чоловіче. Він собі вибрав жінку-диктатора: вона сказала — він викинув сміття, вона сказала — він помив підлогу. Я теж мию посуд, ношу жінці каву у ліжку і запікаю коропів. Але ж не 90% часу цим займатися чоловікові. Кому краще від того, що Ігор покорився Ані? Якби він був щасливим, не бігав би стрес планом скидати, діти були б щасливими. У них одна з трьох кімнат у квартирі порожня. Таня питала, чого вони її не здають, коли бракує грошей. Відповідь: «Нащо? Це ж чужі люди». Йому — 25 років, а він охоронцем працює за 3000 гривень. Авто продав, бо дорого, каже, на роботу було їздити. Та ж ним таксувати можна було б.

Багатьох неприємно вразив випадок із супермаркету, коли Роман змусив криворіжанку мити підлогу. Чоловік розповідає, що мили вдвох, проте про вчинок не шкодує:

Перед тим як брати участь у проекті, ми передивилися передачі, бачили реакцію на те, як люди відкривають чужі холодильники і лякаються. Як було виставити Західну Україну у поганому світлі? Ми «заінвестували» у продукти чимало — холодильник був повним до приїзду Ані. Тож коли пішли купувати з нею продукти на борщ, а вона сказала, що грошей із 1300 гривень сімейного бюджету немає, я розсердився. На 12 страв Аня реально тільки кутю купила. Гроші важко заробляти, тож у мене було логічне запитання, де вона їх поділа. Потрібно було якось вирішити проблему і рятувати ситуацію. Я ж чоловік. Коли пішов до адміністрації магазину, у продюсера аж очі загорілися: «Щось твориться». Ті з камерами, як коні, перед нами побігли. Ми вимили підлоги у всьому «Від і до». Я теж мив. Щодо грошей, то потім ми сіли і все розписали з нею. Не вистачало приблизно 700 грн. Каже: поїла хот-дог, попила кави, цигарки купувала…

Після зйомок родини ще близько півроку спілкувалися. Сидорчуки навіть збиралися взяти дітей на літні канікули.

Мені їх дуже шкода було, — розповідає Тетяна. — У них було тільки дві книжки, хоча дівчинці вже шість років, а хлопчику чотири. Я брала ті дві пошарпані книжки, сідала з ними і читала. Їм було не важливо, про що там йдеться — їм була важлива моя увага, бо від рідної матері вони її не отримували. Малий сидить постійно у планшеті. Його йому втикнули, аби нікого не чіпав. А Поліна — сама по собі. Для неї було несподіванкою, що про проблему можна зі старшими говорити, що її можуть слухати. У перший день діти пропонували мені йти на кухню «полювати на тараканів». Але брати на канікули передумали, коли Аня зателефонувала і сказала, що хоче їхати до Польщі на заробітки, і просила нас допомогти. Ми як згадали, наскільки діти потребували її уваги, вирішили не брати у цьому участі.

— Так не можна ставитися до дітей, — додає Роман. — Ми надіслали книги, колиску. Але які особистості з цих дітей виростуть? Ярика потрібно залюбити — і тоді все буде добре. А так під час передачі він, щоб привернути до себе увагу, оператору з розгону у пах бив головою. За два тижні у нашій родині діти стали б не те що слухняними, їм би було у нас добре: вони б гралися, танцювали. Ми б з них зробили людей.

Роман та Тетяна Сидорчук

— Роман навчається у Польщі, — доповнює Таня. — І поки його немає, я стараюся все тепло, всю увагу приділити дітям і за нього. Роман постійно на зв’язку — у нас сім’я. А там такого немає. З чоловіком життям ми йдемо разом, разом вирішуємо проблеми. А у сюжеті показали, що він якийсь тиран. Після передачі ми зрозуміли, що просто неймовірно засумували одне за одним. Недоліки, які знаходили досі одне в одному, стали дрібними. Я прокидаюся раніше, бо збираю дітей у дитсадок, але лягаю спати о 22?й. А Роман — о другій ночі, тому і прокидається пізніше. Чоловік мені також каву готує. Принести йому каву у ліжку — приємність. Мені не потрібно, щоб він щодня готував. Він має бути чоловіком: сильним, заробляти гроші. Приготувати я і сама можу, мені приємно це робити. А він мені робить сюрпризи. З таким чоловіком, як Ігор, я б не жила, мені було б нудно і незручно.

Алла САДОВНИК

 
Читайте також:

А лавандове весілля в МБК — тільки на замовлення
№1, 30-12-2017

На «рейси Хомка» у Рівному охочих нема
№51, 22-12-2017

Із села? Доплати за дитячий садок!
№50, 15-12-2017

Вода подорожчає на 10%, але з наступного року
№49, 7-12-2017

Померти від болю. У Радивилові - скандал у райлікарні
№48, 5-12-2017

Епідеміологи вимагають закрити церкву у рівненському тубдиспансері
№48, 1-12-2017

Обласна рада доплачуватиме реабілітованим
№46, 16-11-2017

Добровольці будуть зі статусом
№46, 16-11-2017

Бурштинокопачі добралися до сільських хат
№45, 9-11-2017

Що можна придбати на середню зарплату в Україні
№44, 9-11-2017

«Свічка» в ямі: У Рівному неподалік річки Усті зводять 14-поверховий будинок
№43, 27-10-2017

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2018. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (098) 547-38-33, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.