Павлюк привіз у Рівне «суїцидальну Марусю»

Вистава поділена на три частини. Одна з них — це, власне, сам суд над Марусею Чурай, у якому буде задіяна масовка. Ще одна відображатиме спогади і сни дівчини, в яких вона постійно повертатиметься до коханого Гриця, намагаючись зрозуміти мотиви його вчинків та зради. Третя частина — монологи головних героїв.
— У нас склався стереотип, що Маруся Чурай — це символ знівеченої України, який нам намагалися нав’язати у школі. Я хочу відступити від нього, — пояснює Сергій Павлюк. — Тут мені цікава сама дівчина, яку зрадили і яка виявилась не такою сильною, як очікувалося. Це суїцидальна дитина. Після зради вона тричі пробувала покінчити життя самогубством. В кінці вона мовчатиме на суді, щоб
руками інших людей підписати собі смертний вирок.
Глядачам слід приготуватися до вистави, яка не сприйматиметься легко. Вона буде наповнена поетичними образами і метафорами, буде використано мінімум декорацій. До слова, за задумом Павлюка, кожен предмет на сцені є носієм якогось символу. Наприклад, 9 насипів піску відносять до 9 козацьких могил, які, як відомо, розкидані по Україні. Дерево — символ народження сина. Коли воно гине — гине й молодик.

Інсценівку вистави готував сам Сергій Павлюк. Рівне — вже третє місто, де він її ставить (був ще Луганськ та Миколаїв). Дозвіл на постановку отримав від самої Ліни Костенко через її дочку, з якою листується.
— У кожному місті вистава виходить різною, адже її грають різні актори, музичний супровід забезпечує кожного разу інший хор та музиканти, — каже режисер. — У цій в головних ролях зіграють Ніна Ніколаєва (Маруся Чурай) та Станіслав Лозовський (Гриць), а також їхні діти. Радий, що вдалося залучити сина Стаса — він мій хрещеник. Задіяли також Ясю (донька актриси Вікторії Клєщенко-Пилипчук. — Ред.). У її виконанні прозвучить псалом у фіналі п’єси.
І Ніна Ніколаєва, і Стас Лозовський до гри готувалися ґрунтовно: багато разів перечитували твір Ліни Костенко, переосмислювали та намагалися привнести в роль власний досвід.
— Хоча прем’єра вже за кілька днів, робота над образом до сих пір не завершена, — ділиться деталями виконавиця головної ролі. — У мене довго не було таких ролей. У цьому спектаклі ти — на самоті з глядачем.
Вистава дуже глибока і сповнена символів. У Стаса Лозовського реплік практично немає. Його завдання — показати внутрішній світ Гриця мовою рухів і танців.
— Гриць — роль хоч і невелика, та в чомусь мені близька, — розповідає він. — Вона змушує до найважчого: розкривати світу свою якусь правду, дуже особисту. Гриць постає і не позитивним, і не негативним персонажем, адже водночас засуджує себе за зраду коханої та виправдовує.