Рівенський концерт БГ і «Акваріуму» був організований агенцією «Арт-хаос» і відбувався в рамках невеликого туру містами Західної України. Незважаючи на славнозвісність гастролерів, деякі побоювання щодо невеликої кількості проданих квитків існували — і зал дійсно не був повним. Не було помітно на концерті й жодного представника влади, поза тим, на Сердючці чиновників різних рангів вистачало, хоча, в принципі, це не дивує. Після традиційного для БГ «розігріву» у вигляді якихось кельтських наспівів з колонок, на сцену вийшли музиканти, серед яких і сам лідер. Без жодних пафосних промов Гребенщиков почав співати — протягом всього концерту він говорив мало, віддаючи слово музиці. А вона вражала своєю багатозвучністю — дві гітари, бас, клавіші, перкусія та ударні, електроскрипка, флейта, сопілка, саксофон, труба, тромбон, губна гармошка — всі ці інструменти періодично поєднувалися з вокалом. Загалом «Акваріум» підготував для туру програму, складену з пісень нового альбому. Глядач, як зазвичай на подібних концертах
, хотів чути відомі, часом культові композиції, проте БГ їх грав мало. Публіка йому це пробачила — не тому, що легенда, а тому, що Гребенщикову та його музикантам за дві години вдалося створити атмосферу, яку за своєю енергетикою порівняти ні з чим. Спочатку ввесь зал хором співав відому «Серебро Господа моего», а вже під завершення таки прорвав кордон охоронців. Цікаво було дивитись, як серйозні в звичайні дні чоловіки з обличчями немовлят відверто кайфували під сценою.
Рівно о дев’ятій БГ подякував і пішов. Це, певне, була перевірка публіки «на вошивість» — хвилин сім зал дружно скандував «Боря!». Очевидно, майстру це сподобалось — він повернувся, заспівавши іще п’ять пісень. Після цього стомлений та спітнілий Гребенщиков сцену залишив. Почала залишати зал і публіка — щаслива, усміхнена. Вона щойно доторкнулася до легенди.
