Втім, сам п.Червоній в оцінках інвестиційних перспектив став дещо обережнішим. На оперативній нараді ОДА, «по секрету» зливаючи інформацію про те, що акції «Рівнесільмашу» скуповують американці, плануючи, мовляв, серйозне виробництво, він запевнив, що наперед рапортувати про випуск «комбайнів з вертикальним зльотом» наміру не має, а відзвітується хіба що «по факту».
Однак про інвестиційний рай на Рівенщині не надто довірливим та простакуватим іноземцям нині є кому розповідати. Адже ще нещодавно на лютневому бізнес-форумі, що проходив в обласному центрі, Рівенщину оцінили як територію середнього інвестиційного ризику. А вже в квітні начальник обласного управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Олександр Муран повідомляє, що за висновками впливового британського журналу «FDI Magazine», який належить до медіа-групи Financial Times, Рівенщина опинилася серед найпривабливіших регіонів у Східній Європі для прямого іноземного інвестування, поступившись лише азербайджанській столиці Баку.
Неабияк долучився до такого прориву рівнян менеджер проектів Рівенської агенції із залучення інвестицій та обслуговування інвесторів «ІнвестІнРівне» Руслан Свірський. Він запевнив, що область та саме місто Рівне нагороджені п’ятьма сертифікатами, отриманими кілька тижнів тому в Каннах:
— У конкурсі «Європейське місто та регіон майбутнього. 2006-2007 роки» Рівенщина виявилася найбільш ефективною в затратах. Це засвідчено авторитетним журі, яке зібрав «FDI magazinе» для оцінки потенціалу і можливостей 90 представлених регіонів. З входом Польщі, Чехії, Словаччини до Євросоюзу в цих країнах затрати на виробництво значно збільшились, тому Україна виглядає досить привабливо для перенесення виробничих площ на її територію. І ми намагаємося, щоб це була територія Рівенщини. Ми вже отримали вісім запитів від іноземних інвесторів — інформаційний аспект для них дуже важливий. Найбільше цікавляться співпрацею німецькі підприємства, ми мали запити з Італії та Австрії. Тамтешні підприємці цікавляться деревообробкою і машинобудуванням, виготовленням кабельно-провідникової продукції, а також організацією складальних виробництв.
Інформація панів Мурана та Свірського мала б навіювати оптимізм, однак впевнена перемога Рівенщини в журнальній номінації «Most cost effective», тобто «Найбільш ефективний в затратах», має досить невеселе підгруття. Бо ж, як стверджують європейські експерти, в жодному з 90 конкурсних регіонів немає такої низькооплачуваної робочої сили, як у нас: освічена секретарка працюватиме лише за тисячу євро на рік, менеджер середньої ланки — за 1300 євро на рік, а робітнику досить платити якихось 0,65 євроцента за годину. Але ж які чудові перспективи росту!
