Після минулосезонного «вибуху» «Суперників» від колективу рівенського театру чекали щось нового і такого ж незвичайного. Незвичайності новій виставі театру додало те, що мала вона статус «бенефісної» і створювалась під народну артистку Ніну Ніколаєву, яка разом з прем’єрою мала відзначати свій ювілей. Власне, саме вона й обрала п’єсу для втілення на сцені, щоправда, тут існувала одна проблемка — твір Гюго був занадто довгим. Адміністрація театру довго підшуковувала режисерів під цей проект, але ті пропонували ставити Гюго повністю, разом з тим вимагаючи «скромненький» гонорар — від трьох до п’яти тисяч умовних доларів — шалені як для нашого театру гроші. Врешті-решт, за справу взявся сам директор театру Володимир Петрів — він зробив сценічну редакцію п’єси, значно її скоротивши, а потім взявся і за режисуру, значно зекономивши гроші свого закладу. Часу для постановки через гастролі та різні фестивалі залишалося небагато — традиція відкривати сезон прем’єрою цього року була порушена. Але минулої неділі прем’єра таки відбулася.
Відкинувши традиційне уявлення про декорації, що мають відтворювати атмосферу часу, про який йдеться у виставі, постановник вирішив всю сценографію зробити образною. Якщо коротко, то більша частина сцени порожня, над нею гойдаються ланцюги (зроблені самостійно працівниками театру), ложе королеви у вигляді великої гойдалки і т.д. — речі, що символізують атмосферу страху та нестабільності, що панувала в Англії в часи правління королеви. Протягом вистави виникають певні асоціації та думки — щось подібне я вже десь бачив, причому ледь не щодня. Власне, Петрів і не приховує, що намагався провести паралелі, наблизити історичну п’єсу до сьогоденних подій. При цьому вистава не є повністю політичною — на першому плані, звісно, драматичні події з особистого життя монархів. Королева Марія закохана у свого фаворита Фабіано (Стас Лозовський), що дає цьому італійцю багато переваг. Такі справи не влаштовують іспанського дипломата Сімона Ренара (Анатолій Гаврюшенко) і вельмож (Віктор Янчук, Сергій Бондарук, Володимир Сніжний
). Вони й допомагають королеві дізнатися, що Фабіано зраджує їй із дівчиною Джейн (на прем’єрі грала Юлія Крет, а взагалі цю роль виконують три акторки). Джейн, у свою чергу, має одружитися із робітником Гілбертом (Андрій Куделя), котрий після зради коханої вирішує пожертвувати своїм життям заради помсти італійцю. В гніві Марія виносить коханцю смертний вирок, про який потім, як і будь-яка жінка, жалкує…
Якщо говорити про загальні враження, то їх можна втиснути у слова однієї глядачки: «Капець, які страсті!». Вистава не шокувала, не справила занадто яскравого враження, не примусила виходити з театру з круглими очима — і це не дивно, адже робити вистави-сенсації щосезону все-таки важко. «Марія Тюдор» просто сподобалась, продемонструвавши високий рівень наших акторів: Ніколаєва — як завжди, королева, єдина, хто більшу частину вистави грає на емоціях; Гаврюшенко — як завжди, похмурий і серйозний, а Морозюк — як завжди, яскравий, хоч роль у нього й коротенька. Важкувато сприймався завжди позитивний Станіслав Лозовський в ролі негідника Фабіано, хоча режисера він повністю влаштовує. Новому проекту рівенського театру, можливо, не вистачає окремих шокуючих і яскравих моментів, але в повітрі протягом всієї вистави — страх, зрада, інтриги, ненависть (звісно, не без кохання), розчарування. І це тримає в напрузі до останньої хвилини. А це вже привід, щоб зрозуміти — рівенський театр відходить від «шароварних» традицій, а поступово, з успіхами та провалами, робить собі нове, оригінальне обличчя.
