Ахтем Сейтаблаєв на знімальному майданчику
Показ “Хайтарми” у Рівному відбувся лише цього року, і то у маленькому кіноклубі “Gonzo”, що на вул. Кавказькій. Запросив же постановника в гості місцевий ентузіаст розвитку кінематографа Віктор Булига. Автор фільму каже, що йому особливо приємно особисто представляти фільм на Західній Україні, оскільки історії депортації кримських татар та мешканців Галичини й Волині дуже схожі — ті самі 15 хвилин на збори, тижні перевезення у телячих вагонах, багато смертей у дорозі.
“Хайтарма” — відомий серед фольклористів народний кримськотатарський танець. Його танцюють герої стрічки посеред вулиці, коли головний герой повертається додому. А герой, роль якого виконує сам Сейтаблаєв — двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-ас Амет-Хан Султан. Власне, на момент подій він був кавалером лише однієї зірки Героя. Другу реальний персонаж отримав вже після того, як весь його народ депортували у Сибір та Азію. Ахтем каже, що навіть продюсер цікавився в авторів сценарію, що змусило льотчика, який мав би зненавидіти радянську владу, воювати не менш завзято, ніж раніше.
За сюжетом, Амет-Хан стає свідком подій 18 травня 1944 року, проте один, навіть будучи Героєм, нічого не може вдіяти. Лише намагається врятувати своїх батьків та сестру, а ось кохану — вже не може. Зйомки відбувалися переважно у Бахчисараї, адже у рідному місті Амет-Хана — курортній Алупці (там на центральній алеї можна побачити пам’ятник йому) знімати через повсюдне осучаснення вже не можна. А ось у Бахчисараї ще збереглися автентичні татарські вулиці. Власне, весь процес зйомок був насичений національним духом цього народу. До участі в масовці залучили багатьох живих свідків депортації. Реквізит, як ось старі речі татарського побуту, люди приносили з дому, в якихось моментах намагалися щось режисеру підказати — для досягнення реалізму. Ахтем залучав до зйомок і свою родину. Зокрема, епізодичну роль старої татарки, яка із речей бере лише Коран, зіграла його мати. Саме вона, будучи у 1944-му дівчинкою, підказала зворушливий епізод, коли малих дітей у тісному задушливому вагоні на руках піднімають догори, щоб вони хоч трохи подихали повітрям.
Ахтем Сейтаблаєв не лише не ображається, якщо його фільм називають ще й українським, а навпаки, наголошує — він українець і кримський татарин. Більшість ролей зіграли українські актори, а найхарактернішу роль загадкового “особіста” виконав відомий актор Олексій Горбунов. Усі комп’ютерні спецефекти робили в Україні. Продюсував стрічку бізнесмен Ленур Іслямов, вклавши півтора мільйона доларів. Цікаво, що цей глибоко антирадянський фільм отримав російську кінопремію “Ніка” у номінації “Найкраща картина країн СНД і Балтії”, ще одну нагороду — гран-прі — здобув на трускавецькому фестивалі “Корона Карпат”.
