Про свого побратима Романа на позивний «Хом’як» розповіли у 104-тій окремій бригаді Сил Тероборони ЗСУ:
– Йому 27 років, і три з них — у війську. За цей час Роман пройшов Бахмут, піхоту, дрони й службу поруч із батьком в одному підрозділі. Він не має ілюзій щодо війни чи швидкого миру, але чітко знає, заради чого тримається: майбутня сім’я, діти, мир і можливість просто жити.
Роман родом із Вараша. У 2014 році переїхав до Києва, згодом жив в Ірпені — шукав себе, навчався, будував плани.
«Хотілося вибору й майбутнього. Але війна все підкоригувала», — каже він.
За освітою Роман — політолог. Ще до повномасштабного вторгнення мав досвід строкової служби, але був списаний за станом здоров’я.
«Ще до повномасштабного вторгнення я мав досвід строкової служби… А через кілька тижнів почалося повномасштабне вторгнення. І ми з моєю дівчиною Олею пішки вийшли з Ірпеня до Києва».
У Збройні Сили України Роман прийшов у лютому 2023 року.
«Я зрозумів, що все одно туди прийду. Тато вже служив — і я пішов поруч, у той самий підрозділ, але в інший взвод».
Початок служби зруйнував очікування: замість спокійного напрямку — Бахмут.
«Перші дні були пекельними… Мене підтримували троє побратимів: “Смайлік”, “Зевс” і “Грифон”. Без них би не витримав».
Позивний «Хом’як» дали побратими за його звичку: «Коли нервую — їм. А нервую часто», — усміхається Роман.
Сьогодні Роман — оператор БпЛА. «Тут усе залежить від тебе. Ти — очі підрозділу», — пояснює він. Дрони стали його справжнім інтересом і професією.
Найважчим у службі називає не фізичну втому, а постійне відчуття, що ти не вдома. «Хочеться просто на годину — додому».
На нього чекають мама, батько (який служить поруч) та кохана Оля. Після війни Роман мріє про прості речі: спокій, діти, поля, агродрон і мир.
Свій головний меседж формулює коротко: «Читайте й розвивайтесь. Це теж зброя. Порада молодим? Готуйтесь. Війна прийде, хочете ви того чи ні. І якщо вже доведеться — приходьте підготовленими. Знати щось — це шанс. Шанс не бути статистом. Шанс вижити».
