Синдром хронічної втоми — це безпричинна, яскраво виражена, виснажлива втома, яка не проходить після відпочинку і не дозволяє людині жити в нормальному ритмі. Найбільше синдрому хронічної втоми піддані люди розумової праці, керівники та менеджери, які займають відповідальні пости, а також люди емоційні і гіпервідповідальні.
Які ж симптоми синдрому хронічної втоми?
- Почуття тотальної втоми, яке наростає день у день. Здається, що завалює лавина справ великих і маленьких, а у вас немає сил вирішити жодного завдання.
- Сон не приносить відпочинку. Ви прокидаєтесь таким же втомленим, як і засинали ввечері.
- Різко знижується працездатність, пам’ять, концентрація, логічне мислення.
- З’являється слабкість, дратівливість, хочеться плакати. Крім того, з’являються симптоми нездужання, загострюються прояви вегето-судинної дистонії (тахікардія, запаморочення, безсоння, задишка). Далі додається відчуття туги і зневіри, а там вже і до депресії рукою подати.
Що ж робити?
Наш мозок любить, коли йому дають можливість обробити одну задачу в одну одиницю часу. Найбільше ми виснажуємо наш мозок, коли беремося за багато справ одночасно і кидаємося з боку в бік, розсіюючи свою увагу. Таким чином, нам потрібно взяти за правило “роблю тільки те, що роблю”, а не хапаюся за десять справ одночасно. До речі, цьому правилу слідують всі суперорганізовані люди.
Обов’язково потрібно чергувати розумові і фізичні навантаження. Ніщо так не розвантажує психіку як зміна виду діяльності. Особливо корисна щоденна релаксація і медитація, хоча б 15 хвилин на день, піші прогулянки не менше 1 години в день. Дуже важливе дотримання режиму праці та відпочинку. Нашій психіці набагато зручніше жити за розкладом, а не коли її весь час смикають.
Змініть своє ставлення. Великою перешкодою для психічного здоров’я є така звичайна для людини річ, як відповідальність. Але це не та відповідальність, яка нам необхідна, а це гіпервідповідальність, заснована на якомусь страху (тривозі), наприклад, не виправдати чиїсь очікування, зробити щось не так. При цьому людина ігнорує найголовніше — відповідальність за себе (за власне психічне, емоційне і фізичне здоров’я).
