В останні дні 2003 року голова правління ВАТ «Рівнесільмаш» зібрав журналістів, щоб зробити важливе повідомлення. Реально нічого нового Михайло Никитюк не сказав. Як і раніше, плани перетворення заводу у Квасилові із практично непрацюючого пам’ятника планової економіки радянських часів у велетня машинобудування існують лише у головах керівників підприємства, до яких в останні роки додалася голова нардепа Павла Сулковського.
В останні дні 2003 року голова правління ВАТ «Рівнесільмаш» зібрав журналістів, щоб зробити важливе повідомлення. Реально нічого нового Михайло Никитюк не сказав. Як і раніше, плани перетворення заводу у Квасилові із практично непрацюючого пам’ятника планової економіки радянських часів у велетня машинобудування існують лише у головах керівників підприємства, до яких в останні роки додалася голова нардепа Павла Сулковського. Народний обранець обіцяв виборцям два роки тому відродити підприємство, тож у нього немає іншого виходу, ніж підтримувати у певних колах імідж «Рівнесільмашу», як інвестиційно привабливого підприємства. Що ж заважає врешті налагодити у Квасилові виробництво сільгоспмашин, враховуючи, що з часу прибуття на завод перших потенційних інвесторів із Данії минуло понад десять років? Михайло Никитюк повідомив про чергові переговори з черговими інвесторами, цього разу із Німеччини, про бізнес-план, згідно з яким за п’ять років гіпотетичний квасилівсько-німецький комбайн складатиметься на 80 відсотків із виготовлених в Україні комплектуючих. Заважає цим світлим перспективам… держава, у власності якої продовжує залишатися 40 відсотків акцій «Рівнесільмашу». Німці ніби хочуть гарантій від Кабміну, який цих гарантій, звісно, не дає. Тим часом загальна заборгованість підприємства потроху досягла двох мільйонів гривень. Зате немає заборгованості із зарплатні тим працівникам, котрі ще пов’язують свою долю із виробництвом, яке, за словами пана Никитюка, завантажене на 20 відсотків. Вирішити проблему заборгованості можна шляхом продажу ще досі не проданого обладнання «Рівнесільмашу». Ще один огляд порожніх цехів і неопалюваного адміністративного приміщення не допоміг запрошеним журналістам повністю розділити оптимізм керівництва «Рівнесільмашу» щодо реальності ще одного інвестиційного проекту. Тим більше, що бажаючих випускати комбайни для вітчизняних сільгоспвиробників, як відомо, вистачає і поза Квасиловом. Окремі підприємства навіть вже роблять це. Чи є переконливими аргументи для відновлення, точніше, налагодження виробництва саме під Рівним, можна буде дізнатися вже найближчим часом. Або не дізнатися.
