Інформаційна війна Росії проти України впливає не тільки на мешканців сходу, а й на рівнян. Про це під час відеозустрічі у редакції говорили рівненський політолог та експерт з питань національної безпеки Тарас Жовтенко й експерт з питань міжнародної політики Олег Санжаревський.
Олег Санжаревський і Тарас Жовтенко
— Новина про те, що Росія вводитиме свої "миротворчі" війська в Україну — це також частина інформаційної війни?
Тарас Жовтенко: — Так, це приклад однієї з технологій інформаційної війни. Метою цього повідомлення було не стільки дезінформувати громадськість, скільки запустити так звану пробну кулю (так, власне, ця технологія і називається), щоб оцінити резонанс, який буде в Україні та світі. Залежно від результатів, росіяни продумуватимуть свою подальшу стратегію дій.
— Коли Росія окупувала Крим практично без зброї, всі говорили, що майбутні війни і будуть такими — лише інформаційними. Проте ми маємо жорстокий конфлікт на сході.
Т. Ж.: — Це вже наступна фаза конфлікту. Росіяни використовують колишню тактику США — на основі інформаційних та психологічних війн у 2000-х роках з'явилася нова концепція, яка називалася "війни мережеві". Головним завданням "мережевих війн" було уникати збройного протистояння. Росіяни цю концепцію підхопили і дуже вдало адаптували. Це явище називають гібридною війною: такий собі сплав традиційних напівпартизанських дій і мережевих війн.
Олег Санжаревський: — Росіяни довго готувалися до інтервенції в Криму. Якби росіяни не застукали нас у той момент, коли одна влада змінювала іншу, можна було б ефективніше цьому опиратися. Ні розвідка, ні контррозвідка України нічого тоді не могли протиставити. У нас працювали і, мабуть, працюють люди, які допомогли окупанту все це зробити. Згадаймо, що одним з перших розпоряджень Хорошковського було припинити роботу української розвідки в Росії. Про що ж можна говорити?
— Чи можна стверджувати, що й рівняни під російську інформаційну атаку підпадають?
О.С.: — Зараз немає закритої території, тому різниці, де ти живеш, особливої немає. Вся країна зараз у стресовому стані, всі стежать за інформаційними повідомленнями. Окрім того, є біженці і переселенці, які також додають свою інформацію. Чим далі від АТО, тим, звісно, вплив Росії менший, але у всіх є доступ до Інтернету, телебачення. Єдине, що ми по-іншому реагуємо на російські повідомлення. У нас тут була зовсім інша історія, ніж на Донбасі, ми ментально різні.
— Як можна уникнути негативного впливу інформаційної пропаганди?
Т.Ж.: — Найпростіший рецепт, який можна дати: охоплювати максимальну кількість інформаційних джерел і свою думку про події будувати на основі середнього арифметичного. Потрібно також розуміти, що за кожним джерелом інформації стоять чиїсь інтереси, і ми повинні їх бачити. Також варто розрізняти в повідомленнях власне інформацію про подію й оціночне судження.
— Чи працюють на Рівненщині російські шпигуни?
Т.Ж.: — Достовірно знаю, що офіцери Росії працювали активно не лише на сході України, а й у нас. Причому досить ефективно. Свої люди у них є скрізь. Інша справа — черговість та поетапність їхнього використання. Їх цікавлять і конкретні люди, і певні сфери політичного життя України не лише на сході країни, а й на заході — це факт.
О.С.: — Практично всі труби з нафтою і газом проходять через Західну Україну. Ми маємо багато інших стратегічних речей, зокрема, ОК "Північ", задіяне зараз на сході. Тому було б дивно, якби Росія не працювала на Рівненщині. Це потребуватиме від росіян чимало сил і грошей, але Рівне викликає значний інтерес. Проте розпізнати шпигуна дуже важко.
