Єврейські воїни

Кількість наших співгромадян, які виїхали, виїжджають чи будуть виїжджати до Ізраїлю або вже мешкають там багато років, завжди викликала здивування. Ніколи б не подумав, що довкола так багато синів древнього єврейського народу, які вирішили повернутися на історичну батьківщину. Тепер я розумію, що за певних умов у нас би знайшлося не менше, а може, й більше нащадків славного монгольського народу. Але виїжджати до Монголії найближчим часом навряд чи кому спаде на думку. Що там є, окрім безкрайніх степів, безлюдних гір і мільйонних отар напівдиких коней? Тому й не признаються наші земляки у своїх монгольських коренях. Шукають корені інші, ті самі, з яких ми почали. Бо ці корені ведуть до чи не найкращого для життя людини куточка планети, де літо цілий рік, де на землі, якщо її поливати водою, все росте і родить, де є завжди тепле Середземне море і ніколи не було комуністів. Благословенна земля, що тут ще скажеш! Тепер виявилось, що за цей рай на землі треба воювати. І не по-українськи, пожираючи ковбасу і загоряючи на липневому майдані у столиці, а по-їзраїльськи, беручи до рук справжню зброю чи переховуючись у бомбосховищах. Ми завжди історично соромились визнати, що євреї — це добрі вояки, схиляючись до напіванекдотичного зображення представників цього народу, яке нам нав’язували століттями і нав’язують досі. Євреї вміють і можуть воювати, що було доведено в арабо-ізраїльських війнах 1947, 1967 та 1973 років. Тоді навіть радянська військова допомога не допомогла арабам, які масово бігли з поля бою, кидаючи напризволяще танки виробництва Харківського заводу імені Малишева. Нинішня війна біля кордонів Ізраїлю (скільки там того Ізраїлю, там практично всюди кордон) є для нас близькою, тому що у бій йдуть наші колишні друзі й знайомі. Що такі ж наші друзі й знайомі переховуються від ракетних вибухів у тилу. Їм є що захищати. Є заради чого ризикувати життям. У нас війни немає. У нас ніхто не стріляє, нас ніхто не бомбить. Та все одно до нас ніхто не їде на постійне проживання. І ми теж не поспішаємо до якої-небудь Монголії. Тому що гарантований мир ще не є запорукою хорошого життя. За яке і йдуть нині у бій єврейські воїни, частина з яких вчора чи позавчора жила на нашій мирній, не потрібній поки ніяким арабам землі.