Декілька місяців тому я їхала у маршрутці №69. Біля зупинки «РУМ» цей мікроавтобус обігнала «іномарка». Через те що водій маршрутки та пасажир, який вибіг з цієї машини, мали різне уявлення про правила обгону, вони почали сперечатись, кричати та лаятись. Раптом водій маршрутки дістав пістолет і вистрелив у того чоловіка — почувся хлопок, з’явилось трохи диму і вогник… Той чоловік миттю побіг у машину. А водій маршрутки швидко рушив далі, увімкнувши голосно приймач. Пасажири були шоковані. Я тоді подумала — таким не місце за кермом: щось не сподобається, може й пасажира покалічити.
А 18 вересня я знову їхала в маршрутці №69. Десь біля 12-ї школи задзвонив мобільний телефон у водія, і довгий час пасажири змушені були слухати специфічну і голосну телефонну розмову водія, під час якої лунали репліки у такому стилі: «вона сама винна», «хотіла засадити чоловіка у тюрму», «подала до суду за «хранєніє оружия»… При цьому, звісно, водій тримав кермо однією рукою.
На вул. Коцюбинського один із пасажирів не витримав і каже до шофера: «Скільки ж можна!». Що тут почалося! Водій маршрутки почав кричати і лаятись… Виходячи з маршрутки, той пасажир сказав: «За такий проїзд не треба платити». Тоді водій схопився з місця і зіштовхнув чоловіка з маршрутки. Той впав на асфальт, його пакети порвалися, посипались сливки… Водій тим часом зачинив двері й ми поїхали далі. Я заступилась за того чоловіка — а якби він розбився! — але водій нагримав на мене: «Не чіпайте мене, я нервовий…». Я вийшла на зупинці «Ремзавод», а вслід все чулися вигуки роздратованого водія.
Вже сьогодні, аналізуючи ці випадки, я розумію, що, напевно, це один і той же водій. Якщо в першому випадку я не запам’ятала номер маршрутки, то в другому — записала. А було це приблизно о 19 год. 30 хв.
