Нині в колекції Ростислава Шикули понад дві тисячі експонатів. Це і дивовижні метелики, і гігантські жуки, і морські їжаки, і вус кита. А найціннішим експонатом для колекціонера є зуб мамонта. Його пан Ростислав знайшов ще школярем, купаючись у Горині.
— Я з дитинства цікавився зоологією, тож відразу зрозумів, що саме я знайшов, — пригадує Ростислав Шикула. — Але на всяк випадок відніс знахідку до краєзнавчого музею, де й підтвердили мої здогадки.
Цікавим і рідкісним експонатом колекції є жук-геркулес — найбільший жук у світі. Його довжина сягає 14,5 сантиметра. Вперше цього жука третьокласник Ростислав побачив у Чехословацькому національному музеї. А лише торік жук-геркулес поповнив колекцію рівнянина. Обійшовся він Ростиславу у 200 євро.
— Я його придбав у російської фірми, яка займається гуртовою доставкою жуків із Амазонки, — розповідає п.Шикула. — Мені пощастило купити його за гуртовою ціною, адже уроздріб він коштує близько 600 євро.
Замість ковбаси — скорпіон
Ростислав почав цікавитися світом комах ще з п’яти років. Мама розповідала, як син, маленьким, довго сидів біля дірки, в яку залетів джміль — хотів його роздивитись, а той так і не з’явився. Ростислав продовжував наполегливо чекати, аж доки не заснув на землі.
Любов до тваринного світу прищепив Ростиславу його батько. Оскільки він був військовим вертолітником, сім’я постійно жила в різних країнах. А батько завжди привозив із відряджень нові експонати для синової колекції. Вдома у Шикул жили собаки, коти, зайці, ящірки, ховрахи, бабки, ворони, синиці, горобці.
— Ось тільки білки не було, — пригадує Ростислав Шикула. — Бувало, що серед купленої риби траплялася жива, то ми удвох із батьком ходили на річку і відпускали її. А уявіть мамину реакцію, коли вона шваброю миє підлогу під моїм ліжком, а звідти випадає трилітрова банка з ящірками. Звичайно, вона була тоді не в захваті від мого захоплення. Тато в таких випадках завжди захищав мене. Це вже тепер мама ставиться з розумінням. Навіть коли дістає із холодильника пакунок і замість ковбаси знаходить у ньому замороженого скорпіона….
Першу колекцію з’їла подружка
Першим експонатом колекції Ростислава Шикули став жук-плавунець. Невдовзі юний натураліст назбирав вже з півсотні жуків. Паралельно колекціонував мешканців різних морів: Червоного, Чорного, Баренцевого, Середземного. У десятому класі зробив першу виставку своїх експонатів у Рівненському краєзнавчому музеї, яку відвідало понад півтори тисячі людей.
Коли Ростиславу було сім років, до його батьків у гості завітали друзі зі своєю п’ятирічною донькою. Ростислав із гордістю продемонстрував дорослим колекцію жуків-бронзівок, які зберігались у коробці з-під цукерок. Залишивши на кілька хвилин у кімнаті без нагляду своє надбання, Ростислав, повернувшись, ледь не розплакався. Дівчинка добралась до коробки і… повідкушувала голови яскравим перламутровим жукам.
— Батьки тієї дівчинки були військовими, вони товаришували із нашою сімєю. І коли ми вже дорослими зустрілись і я розповів їхній доньці про випадок із дитинства, вона ніяк не хотіла вірити, що колись так підступно вчинила із моєю колекцією, — розповідає Ростислав.
”Трійка» з біології
— Коли постало питання вибору професії, сумнівів у мене не було, — пригадує Ростислав Шикула. — Я не уявляв себе ніким, окрім біолога. Вирішив вступати до Калінінградського університету імені Канта. Конкурс тоді був — десять чоловік на місце. Щоб стати студентом, потрібно було скласти три іспити на п’ятірки. Я привіз до університету частину своєї колекції, склав хімію і твір на «відмінно». І раптом дізнаюсь, що за іспит із біології мені поставили трійку. Я був шокований, адже на той час не просто зазубрив предмет, я ним цікавився, захоплювався. Тоді ледь руки не опустилися. Але все ж я подав апеляцію і отримав оцінку «відмінно». Виявилося, що на момент іспиту професор відлучився з аудиторії і його підміняла шкільна вчителька, яка вирішила себе не переобтяжувати вислуховуванням десятків абітурієнтів.
Хлопець вчився на першому курсі, коли помер його батько. Ростиславу Шикулі-старшому довелося служити і в Афганістані, і в Чорнобилі. Ці випробування і підірвали його здоров’я.
— Батько завжди був для мене взірцем, — говорить пан Ростислав. — Рівняючись на нього, я навіть вирішив зайнятися парашутним спортом. Нині займаюся в авіаційно-спортивному клубі. Стрибаю з парашутом не заради адреналіну, а щоб зуміти зорієнтуватися в екстремальній ситуації.
За жука — 10 років в’язниці
Для того, щоб експонати в колекції зберігалися роками, Ростислав Шикула освоїв ази токсикодермістики — спеціальної науки, яка вчить, як саме вичищати майбутній експонат, яким розчином обробляти, щоб не розпочалося гниття.
— Нещодавно я спробував виготовити опудало павука-птахоїда, — розповідає Ростислав Шикула. — До цього павук жив у мене чотири роки. Через добу після його біологічної смерті я скальпелем спробував розрізати йому черевце. І раптом павук обхоплює мою руку своїми лапами! Добре, що не встиг вкусити. Виявляється, що кожна лапа павука-птахоїда має автономну нервову систему, і павук, який за всіма показниками був мертвий, відреагував на біль. Дехто мене звинувачує у жорстокому поводженні з тваринами. Але я не замордував жодного експоната своєї колекції. Ніколи не розтинаю і не проколюю живих жуків голками. Спочатку я їх заморожую. Це найбільш безболісний спосіб усипляння тварини. Коли подорожую різними країнами, холодильники в моїх готельних номерах забиті не продуктами, а новими екземплярами колекції.
”Кунсткамера природи» в університеті постійно поповнюється новими експонатами. Більшість з них Ростислав Шикула добуває сам. Побував на різних континентах, пірнав з аквалангом за раками-самітниками та крабами. Проводив ночі в пустелі наодинці зі зміями та скорпіонами.
— Проблема лише у вивезенні експонатів за межі країн, — нарікає натураліст. — Наприклад, нелегальний експорт представників живого світу з арабських країн карається не лише чималим штрафом, а й позбавленням волі до 10 років — за розкрадання природних багатств. Тому доводилося маскувати здобич під сувеніри. Наприклад, рідкісні види крабів висушував і покривав лаком, жуків пакував у коробки з-під цукерок.
Частинку душі продати неможливо
Унікальна колекція спочатку розміщувалась вдома у Ростислава Шикули. Але згодом педагог зрозумів, що вона повинна працювати. І не заради грошей, а задля майбутніх біологів.
— Коли я почав викладати в університеті, стіни біологічної аудиторії були зовсім голі, — розповідає Ростислав Шикула. — А нині студенти мають змогу наочно ознайомитися із тисячами представників фауни всіх континентів. Нині моя колекція відкрита для всіх, хто цікавиться зоологією.
Наступного літа Ростислав Шикула планує з’їздити до Шрі-Ланки і привезти звідти нові екземпляри для своєї колекції. Але спочатку треба знайти гроші для цієї подорожі. Адже всі поїздки Ростилав Шикула здійснює за власні кошти. Часто доводиться цілий рік економити заради однієї поїздки.
— Коли навчався в університеті, мені надавали дотацію, завдяки якій я мав змогу займатися науковою діяльністю. Нині, на жаль, наука мало кого цікавить, — каже Ростислав.
Колекцію, яка приносить власнику більше витрат, ніж прибутків, закордонні колеги оцінюють у 50 тисяч доларів. Та Ростислав Шикула навідріз відкидає пропозиції щодо продажу. Адже переконаний: колекція — це частинка його душі. А це дорожче за будь-які гроші.
