Як повідомляє міська рада, Володимир Целуйко – кадровий військовий. Тож був у найгарячіших точках із перших днів — спершу зони проведення антитерористичної операції у 2014 році, а за тим і в 2022-му після початку повномасштабного вторгнення.
Олександр Кириченко довго працював водієм. Спершу кермував автобусом по Україні, а також за кордоном.
– У 2014 році він добровольцем пішов служити у зону проведення антитерористичної операції. А вже 2017-го підписав контракт. Спершу служив на Донеччині, а згодом в інших місцях. Служба була для нього і роботою і захопленням. Казав, що буде у війську, просто жив цим, – розповідає дружина героя Антоніна.
Іще одним захопленням Олександра були автівки. За кермом проводив чимало часу. Та навіть коли приїзди у такі нечасті відпустки, завжди старався допомогти знайомим розібратися із автівкою.
А от про службу дружині розповідав мало. Говорив, що просто повинен захищати рідних, жодних подробиць, лише його часте «Все добре».
– Я відчувала, що з ним щось не так, що він втомився, але сам Саша того не показував, – каже Антоніна.
Добрий та чуйний Олександр мав 7-річного сина від першого шлюбу, тепер же будував плани на майбутнє, де обов’язково хотів бачити донечку.
– Ми одружені всього три роки, з них вдома Саша був, можливо, місяців сім. Говорила йому, що хочу, аби він був поряд, ходив на роботу вранці і повертався ввечері. Але на все у нього була одна відповідь: «Зараз так, а потім все буде добре». Ми востаннє бачились 10 серпня у Києві. Пробули разом пів дня. І все… Я вже була вагітна, Сашко мріяв про дівчинку. У нас буде дівчинка, щоправда він вже її не побачить… – говорить дружина героя.
