Анатолій Монашко народився 21 червня 1977 року в Осові на Костопільщині. Закінчив місцеву школу. В рівненському училищі №11 здобув спеціальність токара-оператора. Потому повернувся в рідну Осову, створив міцну сім’ю, яку завжди оберігав. Працював на місцевих пилорамах, пізніше – кочегаром у ФАПі. Разом із дружиною виховував чотирьох дітей. У грудні 2022 Анатолія мобілізували. Чоловік був старшим навідником гранатометного взводу роти вогневої підтримки.
– Він казав, що йде воювати, аби наші діти не воювали в майбутньому. Мій чоловік був справжнім патріотом і хотів служити. Подавав заяву на добровольця, але йому відмовили. Пізніше призвали, і він без сумнівів пішов захищати країну. Анатолій – товариська людина. Він добре відгукувався про командування та побратимів. Серед них був старшим, вже сивим. Тому, отримав позивний “Дєд”. Разом із побратимами вони побували в багатьох гарячих точках: під Бахмутом, Лиманом, Куп’янськом, Табаївкою. Анатолій отримав державну відзнаку, – каже про чоловіка Олександра Петрівна.
Анатолій Монашко отримав заохочувальну відзнаку “Хрест доблесті” від Міністерства оборони України. Пройшов на війні нелегкий шлях та поклав своє життя 7 серпня під час виконання бойового завдання на Запоріжжі.
Костопільська міська рада повідомляє, що прощання з Анатолієм Монашко відбудеться 16 серпня:
16 серпня 08:50 – в’їзд похоронного кортежу із загиблим до майдану Тараса Шевченка (м.Костопіль). Маршрут кортежу: вул.Рівненська – вул.Руданського
Після прощання на майдані Шевченка – похоронний кортеж прямуватиме до домівки захисника (с.Осова, вул. Лесі Українки, 17).
12:00 – заупокійна літія в домівці Анатолія Монашко.
12:40 — чин похорону за загиблим буде звершуватись у місцевій каплиці священнослужителями ПЦУ.
По завершенню чину поховання відбудеться піша хода до місцевого кладовища. Поховають Анатолія Монашко у селі Осова.
Вічна пам’ять та щирі співчуття рідним!
