Виявилось, що це було щось на зразок ніби музики, якою розважали тодішню нашу публіку телепродюсери тих часів тягнучи в наші телевізори ворожі фільми, серіали, телепрограми, естраду і таке інше. Я тоді про тих «снайпєров» одразу ж забув, так і не почувши жодного зразка їхньої «творчості».
Згадав лише тепер почувши щоденне і буденне, на жаль, повідомлення про те, що наші захисники збили за ніч чергову групу ворожих повітряних цілей. Це зробили оті самі люди, які щовечора виїжджають на позиції навколо наших міст аби збивати все, що на них летить. Цих героїв чомусь ніхто у нас не називає нічними снайперами, хоча вони саме ними і є. Напевно тому, що цю назву занадто засрали колись оті ворожі гастролери. Тому і я їх так не називатиму. Бо вони всі просто герої, які щоночі і щодня боронять нас від ворогів.
