«Я не скажу, що зламався. Але в мені щось тріснуло. Спочатку — сон. Потім — апатія. Потім — дратувало все: звук, люди, навіть шум вітру. І я вирішив: краще піти на СЗЧ, ніж зірватись і нашкодити комусь».
Три місяці без фронту, але з роботою над собою. Каже: це були не канікули. Це була інша війна — внутрішня.
«Найгірше було не заснути. І не почути, що ти “втомлений”. Найгірше — повірити, що ти більше не потрібен. Я йшов у СЗЧ із соромом. А повернувся з розумінням: моя сила не в тому, що я не впав, а в тому, що я встав».
“Домкрат” знову в строю. Більше слухає, бачить і розуміє, кого варто підтримати до того, як він сам попросить про це.
«Тепер я знаю: кожному з нас потрібен момент тиші. Щоб потім знову тримати шум».
Якщо ти оступився — зателефонуй: 050 167 64 88.
У “Горинь” повертаються і стають ще міцнішими.
