Але є ще депресивний синдром. Він належить до межових станів. Це означає, що людина ще здорова, але вже на межі, на підході до хвороби. І психотерапевти можуть впоратися з цим порушенням без ліків і госпіталізації, якої всі так бояться. Є лише одна складність. Саме тому й називається стан межовим, що людина не схожа на хвору. Виникає так званий синдром малих ознак. Здоровій на вигляд людині не хочеться вставати, вмиватися, йти на роботу. Ні вона сама, ні її близькі не бачать видимої причини такої поведінки. Це або спричинює конфлікти (“чоловік-ледар”), або змушує звернутися до лікаря. Лікар зазвичай направляє такого хворого до психіатра чи невропатолога. І після лікування людина повертається до життя.
Усе частіше почала з’являтися так звана прихована депресія (замаскована). Її особливістю, як видно з назви, є нетиповість проявів. Вона перебігає під “маскою” іншого, соматичного (тілесного) захворювання. Маски бувають найрізноманітніші. Наприклад, хронічний гастрит, захворювання жовчного міхура, інших органів. Особливо люблять термін “вегетосудинна дистонія”. Характерно те, що всі бачать — це не симуляція, людина дійсно хвора. У разі нездужання обов`язково потрібно обстежитися.
