Золоті медалі з європейських першостей, нехай і кадетських, рівняни привозять не так вже й часто (точніше буде сказати — рідко). А тому перемога десятикласниці рівенської ЗОШ №6 Анни Василевич на першості Європи з дзюдо у Баку — подія для спорту нашого міста визначна. Вдвічі приємно, що перемогла наша юна землячка в олімпійському виді, тобто за кілька років ми цілком можемо розраховувати (не хочеться, звісно, наврочити) на щось серйозне на Олімпійських іграх, які, поза сумнівом, є вершиною для більшості вітчизняних спортсменів. Радує і те, що Аня у Баку була не єдиною представницею Рівного, також за медалі боролися Катерина Гусєва та Ольга Суха. Розповідає їх тренер Михайло Романкевич:
— Серед восьми спортсменок збірної України було троє рівнянок, що підтвердило: серед дівчат 1987-1988 р.н. Рівному в нашій країні рівних немає. Найменш вдало серед наших дзюдоїсток виступила Катерина Гусєва. У неї було невдале жеребкування, вона дещо перенервувала і програла у першій же сутичці. Інша справа — лідер збірної Ольга Суха. Вона торік на першості Європи виборола «бронзу», а тому усі знову очікували медалі. Проте на виступі Ольги певний слід залишила її недавня участь в Олімпійських європейських днях у Парижі. У боротьбі за вихід до фіналу Оля з мінімальною різницею програла німкені, яку незадовго до цього на турнірі у Польщі легко за 30 секунд перемогла. У боротьбі за третє місце вона поступилася угорці, хоча по ходу була попереду. Вважаю, було надмірне бажання вибороти медаль.
Що ж стосується Анни Василевич, то вона приємно здивувала усіх. Звісно, завдання було завоювати медаль, але проте, що Аня єдиною в українській команді й серед хлопців, і серед дівчат завоює «золото», не думав ніхто. Спортсменка проявила характер, тактично грамотно побудувала боротьбу у фіналі. Уcі попередні сутички вона виграла больовими прийомами, причому перемогла спортсменок, яким раніше на турнірах програвала. Анна Василевич була наймолодшою у команді, а тому ще й наступного року на неї очікує кадетська першість Європи в Ротердамі. Інші ж спортсменки будуть вже виборювати місця у молодіжній збірній.
— Які враження від Баку?
— Найвищий рівень організації, починаючи від прильоту і закінчуючи відльотом. Країни Західної Європи у цьому плані поступаються. Нас прийняло українське посольство в Азербайджані, кращим спортсменам були вручені подарунки.
— А місцева спортивна влада привітала?
— Облспортуправління подарувало Ані відеоплеєр. Також привітало товариство «Україна», яке дуже допомагає розвитку дзюдо у нас в області. Крім цього, хочу подякувати тренерському колективу клубу «Олімпійські надії»: Анатолію Машковському, Ірині Качковській, Наталії Барді, В’ячеславу Балевському, а також усім спортсменам клубу, які створюють нормальну конкуренцію.
— Яка ситуація з вашим залом?
— Вже провели опалення, також у цьому році збираємося відремонтувати роздягальні та душові. У наступному ж році перейдемо до безпосередньо реконструкції залу.
Розповідь про перемогу Анни Василевич, звичайно, була б неповною, якби ми не поспілкувалися з винуватицею події. Дівчина у спілкуванні виявилася приємною, хоча і не надто балакучою.
— Про «золото» ніхто і не думав, — зізналася нам Аня, — думали, що, може, буду третьою.
— У школі знають про твою перемогу?
— Так, класний керівник мене вітала.
— І які відчуття, коли тебе усі вітають?
— Приємно, але якось так…
— Як успіхи у школі, вчителі з розумінням ставляться до твоїх вимушених пропусків?
— Учусь — може бути. Щодо вчителів, то одні з розумінням ставляться, інші — ні.
— Дзюдо давно займаєшся?
— П’ятий рік. Колись хотіла на танці ходити, потім — на карате. На дзюдо мене привела подружка, я й не знала, що існує такий вид спорту.
— Не жалкуєш?
— Ні. Тут я знайшла собі друзів, тут я як вдома.
