Отець Анатолій був відомий своєю непохитною вірою, щирою любов’ю до людей та самовідданою працею задля розвитку церковного життя. Його пастирський шлях позначався скромністю, відповідальністю та глибоким внутрішнім переконанням.
У доленосний для України період — після проголошення Незалежності у 1991 році — він разом із парафіяльною громадою прийняв принципове рішення підтримати становлення Помісної Української Церкви, вийшовши з-під юрисдикції московського патріархату. Цей вибір був продиктований свідомою громадянською позицією, пастирським обов’язком і любов’ю до Батьківщини.
У непрості 1990-ті роки протоієрей Анатолій ніс послух благочинного Дубенського благочиння. У час викликів і випробувань він докладав зусиль до збереження єдності духовенства, підтримки священників і парафій, а також організації церковного життя в нових історичних умовах. Для багатьох він став духовною опорою та авторитетом.
Його запам’ятали як пастиря щоденної жертовної служби — уважного до людського болю, відкритого до спілкування, здатного підтримати, примирити й підбадьорити. Для численних вірян отець Анатолій був духовним батьком і прикладом священника, який свідчив віру не лише словом, а й власним життям.
За життя він висловив бажання бути похованим на території Свято-Іллінського собору міста Дубно, де тривалий час звершував пастирське служіння. Його воля буде виконана.
Розклад богослужінь і прощання у Свято-Іллінському соборі м. Дубно:
Субота, 3 січня 2026 року:
14:00 — перенесення тіла з домівки до храму, панахида
15:00 — всенічне богослужіння
17:00 — чин похорону
з 19:00 до 08:00 — читання Святого Євангелія
Неділя, 4 січня 2026 року:
08:00 — перша Божественна літургія
11:00 — заупокійна Божественна літургія, панахида та погребіння
