Старший солдат Валерій Степанович — пиляр лісопильного відділення інженерно-маскувального взводу одного з батальйонів 23 інженерно-позиційного полку. Військовий родом із Дубенщини. Має родину: двох дітей та онуків, якими щиро пишається.
Сьогодні Валерію виповнюється 60 років. Свій день народження він зустрічає у військовій формі — разом із побратимами.
У молодості чоловік проходив строкову службу. Після повернення до цивільного життя працював будівельником, згодом займався підприємницькою діяльністю у туристичній сфері. Його життя було звичним: робота, родина, плани на майбутнє.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Валерій звернувся до місцевого ТЦК та СП, однак тоді його не мобілізували через медичні показники.
«Я не втікав і не ховався. Прийшов, бо розумів — так треба. Але у військкоматі мене відправили додому», — згадує військовий.
Через два роки чоловіка призвали до лав Збройних сил України. Після навчання в одному з навчальних центрів ЗСУ він отримав направлення до 23 інженерно-позиційного полку. Надалі були відрядження та ротації на різних напрямках фронту. Разом із побратимами Валерій будував фортифікаційні споруди, виконував інші бойові завдання.
Побратими характеризують його як стриманого, відповідального та надійного військового.
У свій 60-й день народження Валерій не мріє про святкування. Його головні бажання — перемога та зустріч із рідними, які нині перебувають у різних містах і країнах.
«Можливо, Перемога збере нас разом, як колись», — говорить він.
За мужність і віддану службу старший солдат Валерій нагороджений почесною відзнакою 23 інженерно-позиційного полку «Надійний захист у бою».
